Перед тим як подавати заяву про зміну системи оподаткування, доцільно відповісти не на запитання «яка система краща», а на інше – чи відповідає обрана система особливостям конкретного бізнесу. Однозначної відповіді не існує: для одного підприємства перехід на спрощену систему дозволить зменшити податкове навантаження та спростити адміністрування, а для іншого призведе до збільшення податків або створить додаткові обмеження у господарській діяльності
Право юридичної особи самостійно обрати або змінити систему оподаткування передбачене главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Водночас застосування спрощеної системи можливе лише за дотримання критеріїв, установлених статтями 291 та 292 ПКУ, а порядок переходу визначено статтею 298 ПКУ.
На практиці рішення про зміну системи оподаткування найчастіше приймають з економічних причин.
Підприємство може перейти на спрощену систему, якщо значна частина доходу перетворюється на прибуток, діяльність не потребує складних господарських схем, а більшість розрахунків здійснюється у грошовій формі.
Натомість загальна система нерідко виявляється більш прийнятною для підприємств із високою собівартістю продукції, значними інвестиціями, великими амортизаційними відрахуваннями або тривалими збитковими періодами, оскільки об'єктом оподаткування є фінансовий результат до оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку та скоригований на податкові різниці у випадках, передбачених розділом III ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ).
Разом із тим порівнювати системи оподаткування лише за ставками податків було б помилкою. Перед прийняттям рішення доцільно оцінити не тільки очікуване податкове навантаження, а й інші фактори, які безпосередньо впливають на можливість застосування обраної системи та її економічний ефект.
Насамперед варто проаналізувати структуру доходів і витрат підприємства. Для платника податку на прибуток сума податку залежить від фінансового результату, тоді як для платника єдиного податку третьої групи базою оподаткування, як правило, є отриманий дохід (статті 134, 292, 293 ПКУ). Саме тому однаковий обсяг виручки може призвести до зовсім різного податкового навантаження залежно від рівня рентабельності діяльності.
Не менш важливо оцінити характер господарських операцій. Платники єдиного податку третьої групи не мають права застосовувати негрошові форми розрахунків. Розрахунки повинні здійснюватися виключно у грошовій формі – готівковій або безготівковій (п. 291.6 ПКУ). Якщо підприємство використовує бартер, зарахування зустрічних однорідних вимог, відступлення права вимоги чи інші механізми припинення грошових зобов'язань без фактичної оплати коштами, цей фактор необхідно врахувати ще до переходу.
Окремої оцінки потребує перспектива розвитку підприємства. Для юридичних осіб – платників єдиного податку третьої групи встановлено граничний обсяг доходу, визначений пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ. Якщо вже на етапі планування зрозуміло, що підприємство найближчим часом може перевищити цей показник, короткострокова економія від застосування спрощеної системи може не компенсувати витрат, пов'язаних із повторною зміною системи оподаткування. На 2026 рік такий граничний обсяг доходу становить 10 091 049 грн.
Ще один фактор, який нерідко недооцінюють під час прийняття рішення, – наслідки самого переходу. Зміна системи оподаткування майже завжди супроводжується перехідними операціями: залишками товарів, незавершеними роботами, авансами, дебіторською та кредиторською заборгованістю, питаннями реєстрації або анулювання статусу платника ПДВ, завершенням одного звітного періоду та початком іншого. Саме ці питання найчастіше стають предметом індивідуальних податкових консультацій ДПС та спорів під час податкових перевірок.
До подання заяви про зміну системи оподаткування доцільно оцінити не лише майбутню суму податків, а й особливості господарської діяльності підприємства. Практика показує, що одна й та сама система може бути вигідною для одного бізнесу і невигідною для іншого. Основні критерії, які доцільно проаналізувати перед прийняттям рішення, наведено в таблиці.
Спрощена чи загальна система оподаткування: порівняльна таблиця для бізнесу
Критерій | Спрощена система (єдиний податок, 3 група) | Загальна система оподаткування |
Об'єкт оподаткування | Отриманий дохід (виручка) (ст. 292, ст. 293 ПКУ) | Фінансовий результат до оподаткування, скоригований на податкові різниці у випадках, передбачених розділом III ПКУ (пп. 134.1.1 ПКУ) |
Коли система зазвичай економічно вигідніша | За високої рентабельності діяльності та незначної частки витрат | За високої собівартості, значних витрат або невеликої рентабельності |
Вплив витрат на суму податку | Документально підтверджені витрати, як правило, не впливають на суму єдиного податку | Витрати безпосередньо впливають на фінансовий результат і суму податку на прибуток |
Наявність збитків | Збитки не зменшують суму єдиного податку | За відсутності прибутку податок на прибуток не виникає; від'ємне значення об'єкта оподаткування може враховуватися відповідно до пп. 140.4.4 ПКУ |
Граничний обсяг доходу | Діє обмеження, встановлене пп. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ | Обмеження щодо обсягу доходу відсутні |
Негрошові розрахунки | Не допускаються. Розрахунки здійснюються виключно у грошовій формі (п. 291.6 ПКУ) | Допускаються, якщо це не суперечить цивільному та податковому законодавству |
ПДВ | Можлива робота як без ПДВ (ставка 5%), так і зі сплатою ПДВ (ставка 3%) (п. 293.3 ПКУ) | Підприємство може бути платником або неплатником ПДВ відповідно до вимог розділу V ПКУ |
Бухгалтерський облік | Ведеться у загальному порядку відповідно до Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» | Ведеться у тому самому порядку |
Податковий облік | Простіший, оскільки податок визначається переважно виходячи з отриманого доходу | Потребує визначення фінансового результату та аналізу податкових різниць |
Типові сфери застосування | Послуги, консалтинг, ІТ, діяльність із невеликою часткою витрат, малий бізнес | Виробництво, оптова торгівля, будівництво, імпорт, проєкти зі значними інвестиціями або високою собівартістю |
Основні ризики | Перевищення граничного доходу, порушення умов перебування на спрощеній системі, негрошові розрахунки, перехідні операції | Складніше адміністрування, необхідність документального підтвердження витрат, застосування податкових різниць |
Коли доцільно розглядати перехід | Якщо підприємство має стабільно високу рентабельність, не використовує негрошові розрахунки та відповідає вимогам глави 1 розділу XIV ПКУ | Якщо підприємство має значні витрати, планує масштабування, використовує складні господарські операції або потребує врахування збитків і податкових різниць |
Підприємство має річний дохід 9 млн грн.
Варіант 1: витрати становлять 2 млн грн. Прибуток – 7 млн грн.
Варіант 2: витрати становлять 8,4 млн грн. Прибуток – лише 600 тис. грн.
За однакового доходу податкове навантаження на загальній та спрощеній системах буде суттєво різним. Саме тому порівнювати системи лише за ставками податків неправильно – необхідно оцінювати структуру витрат підприємства.
Олена СТЕПАНОВА, консультант з обліку та оподаткування, практикуючий головний бухгалтер
Читайте більше:
Заява про застосування спрощеної системи (обрання, перехід, відмова): інструкція із заповнення
Зміна системи оподаткування протягом року: що потрібно знати юридичним особам
Чи може юридична особа перейти на спрощену систему оподаткування протягом звітного року
10 зразків Заяви про перехід на єдиний податок
