
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу №756/12586/24 щодо вимог працівниці Київського міського центру зайнятості про встановлення факту мобінгу з боку роботодавця. Позивачка вказувала, що неодноразові звільнення у зв’язку зі скороченням штату, подальші поновлення на роботі за рішеннями судів, зміна умов праці та розміру надбавок свідчать про систематичний психологічний та економічний тиск з боку роботодавця.
Фабула справи
Позивачка працювала у системі служби зайнятості з 2004 року, обіймаючи різні посади в Оболонському районному центрі зайнятості та його правонаступниках після реорганізації. У 2018 році у зв’язку зі змінами у структурі районних філій Київського міського центру зайнятості її було попереджено про можливе вивільнення, а згодом звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) у зв’язку зі скороченням штату.
Рішенням суду її було поновлено на роботі. Надалі у 2020 році після чергових змін у структурі Київського міського центру зайнятості працівницю знову звільнили за скороченням штату. Це звільнення також було оскаржене та визнане незаконним, а позивачку вдруге поновлено на роботі.
Після поновлення її було призначено на аналогічну посаду консультанта роботодавця. У 2024 році працівницю втретє звільнили у зв’язку зі скороченням штату. Це звільнення стало предметом окремого судового спору про поновлення на роботі.
Правові висновки Верховного Суду
Мобінгом є систематичні, повторювані та тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця чи працівників, спрямовані на приниження честі, гідності та ділової репутації працівника, які проявляються у формі психологічного або економічного тиску та створення напруженої, ворожої чи образливої атмосфери (ст. 2-2 КЗпП).
Суд наголосив, що вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов’язків, а також зміна робочого місця, посади або розміру оплати праці у порядку, встановленому законодавством, не вважаються мобінгом.
Верховний Суд окремо звернув увагу на те, що Закон України від 16.11.2022 №2759-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» набрав чинності лише у 2022 році. Тому звільнення позивачки у 2018 та 2020 роках не можуть оцінюватися як прояв мобінгу в розумінні цього закону, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Джерело: Судово-юридична газета
Читайте більше:
Мобінг у колективі: які докази варто збирати
Чи може мобінг бути дистанційним
Нерівний розподіл обов’язків та заниження премій – ознака мобінгу: рішення суду
Оновлення критеріїв ризику для перевірок Держпраці: нова бальна система
Мобінг на роботі: як правильно подати скаргу та що в ній вказати




















