
Сільгосппідприємство не має власних резервуарів і планує зберігати пальне в орендованих ємностях. Виникає практичне питання: чи достатньо ліцензії орендодавця, чи орендарю потрібно отримувати власну?
Зберігання пального – це господарська діяльність із приймання, розміщення та видачі пального (ст. 1 Закон України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», далі – Закон №3817).
Місцем зберігання вважається об’єкт, що перебуває у власності або користуванні суб’єкта господарювання.
Ліцензія на зберігання пального отримується на кожне місце зберігання (ст. 28 Закону №3817).
Ключове тут – не форма володіння, а факт користування. Якщо підприємство орендує ємність, воно набуває права користування об’єктом, а отже саме для нього ця ємність стає окремим місцем зберігання пального.
Найпоширеніша помилка – вважати, що достатньо ліцензії власника ємності. У такому разі діяльність орендаря кваліфікується як зберігання пального без ліцензії.
Щоб уникнути порушень, підприємству необхідно:
- оформити договір оренди ємності (підтвердити право користування);
- подати інформацію про об’єкт через форму №20-ОПП;
- отримати окрему ліцензію на зберігання пального саме на себе і саме на це місце.
Джерело: ДПС
Читайте більше:
Пальне «понад ліміт»: чи загрожує штраф за зберігання без ліцензії
Пальне у тарі до 60 літрів: коли не потрібна ліцензія і повідомлення
Торгівля пальним у тарі до 5 літрів: чи потрібна ліцензія
Адреса місця зберігання пального: як правильно зазначити для нестаціонарних ємностей понад 250 л
Як вести внутрішній облік пального до 2000 л госпсуб'єкту




















