
Об’єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі – ВС) у постанові від 20.03.2026 у справі №910/8181/24 дійшла наступного правового висновку:
У разі якщо покупець за договором купівлі-продажу (поставки) ухиляється від направлення постачальнику заявок на поставку товару, визначеного специфікацією, і товар фактично не був переданий покупцю, вимога постачальника про зобов'язання покупця прийняти такий товар є неефективним способом захисту, оскільки не забезпечує відновлення порушеного права та не містить реального механізму виконання судового рішення. Ефективним способом захисту прав постачальника в таких правовідносинах є вимога про стягнення вартості товару, який підлягав поставці за погодженими умовами договору.
Позивач звернувся до суду з вимогою зобов’язати відповідача прийняти товар за договором поставки, укладеним за результатами відкритих торгів, посилаючись на примусове виконання обов’язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, позов задоволено. Суди констатували, що умови договору покладають на відповідача прямий обов'язок прийняти товар у погодженому обсязі. При цьому відсутність заявок з боку відповідача не звільняє його від виконання цього обов'язку, а право позивача вимагати виконання зобов’язання в натурі підтверджується положеннями ст. 16 ЦК України.
ВС не погодився із судами попередніх інстанцій і зробив наступні висновки.
Матеріали справи свідчать, що зміст порушеного права та мета позову полягали в отриманні оплати за залишок товару, який не був поставлений відповідачу.
Заявлена вимога про зобов'язання прийняти товар є неналежним способом захисту, оскільки:
- не відповідає характеру правовідносин;
- не має механізму реального виконання.
Окрім того, ВС виснував, що з огляду на положення статей 538, 611, 655, 692 ЦК України в разі порушення покупцем умов договору закупівлі (купівлі-продажу) продавець може звернутися до таких способів захисту своїх порушених прав, як:
- відмова від договору (в частині невиконаних зобов’язань);
- вимога про стягнення вартості товару;
- вимога про відшкодування покупцем збитків, яких продавець зазнав унаслідок невиконання покупцем договірних зобов’язань (може бути заявлена як окремо, так і додатково до інших).
Джерело: ВС
Читайте більше:
Втрата лізингового майна: що сказав ВС
Верховний Суд: акт про неможливість ревізії не підлягає оскарженню
Чи є рекламна діяльність підставою для донарахування податку: висновки суду
ВС може закрити «лазівку» для рейдерів: рішення загальних зборів це не правочин
Неустойка, застава, гарантія: як працюють способи забезпечення зобов’язань у договорах




















