За результатами планової документальної виїзної перевірки фермерського господарства, податковий орган, зокрема, дійшов висновку, що частину врожаю 2022 року, зібрану в січні 2023 року, не була належно оприбутковано, а відповідні витрати на її вирощування було безпідставно включено до податкового кредиту з податку на додану вартість, як здійснені поза межами господарської діяльності.
Платник заперечував проти таких висновків, вказуючи, що:
- продукцію було фактично вирощено та зібрано в межах одного виробничого циклу;
- сільськогосподарська діяльність має сезонний характер, тому збір урожаю в наступному календарному році є типовим явищем;
- усі операції було документально підтверджено первинними бухгалтерськими документами;
- відсутність показників щодо залишків незавершеного виробництва станом на кінець року не вказує на негосподарське використання активів;
- витрати було спрямовано на отримання доходу, що підтверджує їхнє господарське призначення.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду, задовольнив позов.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що платник надав достатні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, зокрема вирощування та реалізацію кукурудзи врожаю 2022 року
Відсутність показників щодо залишків незавершеного виробництва в бухгалтерському обліку не є достатньою підставою для висновку про використання товарів і послуг поза межами господарської діяльності, тому податковий орган не довів наявності фактичного порушення норм Податкового кодексу України (далі – ПКУ), зокрема статті 198.
Верховний Суд (далі – ВС) залишив касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.
На підставі статті 198 ПКУ, формування податкового кредиту можливе лише в разі:
- одночасної наявності факту здійснення господарської операції;
- належного документального підтвердження;
- реальної мети одержання економічного ефекту;
- належним чином оформлених податкових накладних;
- придбання товарів / послуг для використання в господарській діяльності.
Керуючись підпунктом 14.1.36 ПКУ, поняття господарської діяльності охоплює виробництво та/або реалізацію товарів з метою отримання доходу. Сільськогосподарське виробництво, включно з вирощуванням, збором і реалізацією врожаю, є типовою формою господарської діяльності, навіть якщо збір урожаю відбувається в період, що виходить за межі одного календарного року.
Сільськогосподарська діяльність має свою специфіку, зокрема сезонність збору врожаю.
Тому, календарне завершення виробничого циклу не можна формально тлумачити як межу для розмежування господарських і негосподарських витрат. Податкові наслідки не можуть стосуватися лише звітної дати, якщо підтверджено цілісність виробничого процесу. Сам факт загибелі частини врожаю або неотримання доходу за окремими операціями не є підставою вважати, що така діяльність не належить до господарської. Такі втрати є типовими для сільського господарства та не виключають мети отримання економічного ефекту
Джерело: постанова ВС від 02.07.2025 у справі №160/9737/24
Читайте більше:
КАС ВС: ключові судові позиції травня 2025 року
Оподаткування під час війни: огляд судової практики КАС ВС
Огляд актуальної судової практики КАС ВС за червень 2025 року
Відмова у єдиному податку: податковий борг – ключова перешкода
Клінінгові послуги: чому податкова не має права вказувати на завищені ціни
Огляд судової практики Касаційного адміністративного суду за квітень 2025 року
Судова статистика від Южаніної: 67% справ не на користь ДПС за січень-квітень 2025
ВС: факт попередньої несплати податку не дорівнює повторному умисному порушенню
Судовий спір з ДПС: чи правомірний наказ про перевірку, підписаний в.о. заступника Голови ДПС