Платник у зверненні повідомив, що має намір на підприємстві запровадити перевезення робітників з віддалених населених пунктів до місця роботи та у зворотньому напрямку за рахунок роботодавця. При цьому:
- колективним договором на підприємстві передбачено розділ щодо організації безкоштовного перевезення працівникі;
- буде видано наказ керівника;
- затверджено маршрути та графіки перевезень;
- з перевізником будуть укладені договори про надання послуг.
Сторонній перевізник буде рухатись по затвердженому маршруту, забирати співробітників з різних місць посадки/висадки і при цьому не буде вести облік працівників, які скористались даною послугою.
Витрати підприємства на організацію перевезення виробничого персоналу будуть включатися до собівартості реалізованої продукції.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
Чи підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, а також чи включаються до бази нарахування єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) витрати підприємства на перевезення працівників до місця роботи та з місця роботи в наведеній ситуації (перевезення працівників необхідно для господарської діяльності підприємства, послуги перевезення надаються стороннім перевізником без можливості забезпечити персоніфікований облік, витрати підприємства на організацію перевезення виробничого персоналу включаються до собівартості реалізованої продукції)?
Податківці повідомили, що Державною податковою службою України цьому платникові вже була надана індивідуальна податкова консультація, яка внесена до Реєстру індивідуальних податкових консультацій як ІПК від 11.03.2025 №1286/ІПК/99-00-24-03-03, з питання оподаткування вартості послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовується юридичною особою (роботодавцем) шляхом укладання договорів про надання послуг з перевізниками.
В попередній ІПК зазначено, що вартість послуг з перевезення працівників до місця роботи та назад, яке організовується роботодавцем шляхом укладання договорів про надання послуг з перевізниками, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
Водночас, податківці проаналізували пп. 14.1.54, 162.1.1, 163.1.1, пп. «а» пп. 164.2.17 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), ст. 1 Закону України від 19.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та вказали на таке.
Положення пп. «а» пп. 164.2.17 Кодексу, а також абзацу другого пп. «б» пп. 164.2.17 Кодексу застосовується юридичною особою (роботодавцем) у разі використання працівником житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать безпосередньо роботодавцю та наданих такому працівнику в безоплатне користування, або сплачується компенсація вартості такого використання і такі витрати включаються до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Разом з тим, відповідно до інформації, яка наведена у зверненні, ТОВ залучає сторонніх перевізників на підставі договорів про надання послуг з перевезення, що свідчить про відсутність підстав для застосування роботодавцем положень пп. «а» пп. 164.2.17 Кодексу та абзацу другого пп. «б» пп. 164.2.17 Кодексу.
Водночас до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема:
- дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 Кодексу (пп. «е» пп. 164.2.17 Кодексу);
- інші доходи, крім зазначених ст. 165 Кодексу (пп. 164.2.20 Кодексу).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464).
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону №2464 передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Тобто, у переліку доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, не передбачено такого виду доходу як витрати підприємства на перевезення працівників до місця роботи і назад.
Враховуючи викладене, витрати підприємства на перевезення працівників до місця роботи і назад у розумінні розділу IV ПКУ не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а також не є базою нарахування єдиним внеском відповідно до Закону №2464.
Джерело: ІПК від 02.04.2025 №1782/ІПК/99-00-24-03-03
Статті на тему:
Спецодяг для працівників: облік витрат і податкові наслідки
Одяг для працівників: облік та оподаткування
Спецхарчування для працівників: підстави, облік витрат і оподаткування
Чай, кава, солодощі для працівників та відвідувачів: облік та оподаткування
Подарунки на 8 березня у вигляді сертифікатів номіналом 500 грн: облік і оподаткування