Для відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, необхідно довести наявність усіх елементів складу правопорушення:
- протиправність поведінки;
- вину;
- наявність шкоди;
- причинний зв’язок.
Акт перевірки уповноваженого органу не може бути єдиним і достатнім доказом порушення, а має оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами. Відсутність належного документального підтвердження обставин порушення та розміру шкоди виключає можливість притягнення до відповідальності.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі – ВС) у постанові від 30.01.2025 у справі № 922/618/22.
У цій справі, прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до підприємства про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Позов ґрунтувався на фактах незаконної вирубки дерев лісництва; забору води без спеціального дозволу, її передачі населенню без відповідного дозволу та засмічення територій природно-заповідного фонду.
На підтвердження обставин порушень підприємством законодавства України про природно-заповідний фонд, лісового законодавства та законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів прокурор надав акт перевірки.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні позову, аргументуючи це недоведенням складу правопорушення, зокрема факту заподіяння шкоди, наявності вини відповідача та обґрунтованого розрахунку збитків. Суди попередніх інстанцій здійснили оцінку акта перевірки як доказу в контексті належності та вірогідності доказу з урахуванням установлених обставин (відсутності підписів посадових осіб, які здійснювали перевірку; відсутності детальних відомостей щодо кількості пнів, інформації стосовно діаметру пнів, їх опису та характеристики; відсутності в акті інформації щодо ознак ступеня припинення росту дерев, що є базою для обрахунку розміру шкоди за незаконну вирубку дерев), а також того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач здійснює господарську діяльність із централізованого водопостачання та / або водовідведення та є підприємством питного водопостачання.
ВС залишив ці рішення без змін, наголосивши, що відшкодування шкоди можливе лише за умови належного документального підтвердження всіх зазначених елементів. Недостатньо просто зафіксувати порушення в акті – необхідно, щоб його висновки базувалися на достовірних доказах, зокрема детальній фіксації параметрів порушення (кількість зрубаних дерев, їх діаметр, ступінь пошкодження тощо).
Джерело: ВС