Сумісництво: головні моменти
Працівники можуть працювати не тільки в одного роботодавця. Стаття 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) дозволяє працівникам реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Тож на практиці зустрічається, коли один і той самий працівник працює за декількома трудовими договорами. При чому укладати один або навіть декілька трудових договорів він може як на одному підприємстві, так і на іншому.
Увага! Працювати за сумісництвом працівник повинен у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи (ст. 102-1 КЗпП).
Тобто години роботи за основним місцем роботи та за сумісництвом не повинні перетинатися.
Сумісництво умовно поділяється на:
- зовнішнє (коли робота виконується в іншого роботодавця);
- внутрішнє (коли працівник за сумісництвом працює в того ж самого роботодавця, в якого працює за основним місцем роботи).
Детальніше про трудові відносини із сумісником можна почитати тут. В цій статті приділимо увагу саме на оплатні моменти сумісників.
Сумісники в табелі обліку робочого часу
Роботодавець має вести облік робочого часу по кожному працівнику, з яким укладено трудовий договір. Із сумісниками також укладається трудовий договір, тому таких працівників також потрібно зазначати в табелі обліку використання робочого часу. Крім того, табель – це один із основних документів, на підставі якого проводиться нарахування заробітної плати.
В табелі відображають фактичне використання робочого часу. Облік використання робочого часу здійснюється за кожний робочий день і відображають кількість відпрацьованих годин. Також табель містить інформацію про невідпрацьований час.
Для відображення використаного робочого часу за кожний день у табелі відведені два рядки:
- верхній – для кількості відпрацьованих (чи невідпрацьованих) годин за відповідними видами витрат робочого часу;
- нижній – для відмітки умовних позначень видів витрат робочого часу: понаднормові, нічні години, робота у вихідні та святкові дні, відпустки, тимчасова непрацездатність, прогули, простої та ін..
Умовні позначення відпрацьованого і невідпрацьованого часу (буквений і цифровий коди) наведені на титульному аркуші табеля обліку робочого часу за типовою формою №П-5, затвердженою наказом Держстату від 05.12.2008 №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».
Окремого коду для позначення (не)відпрацьованих днів для сумісників типовою формою табелю П-5 не передбачено. Тому використовують ті ж самі коди, які застосовують для основних працівників.
Кожного працівника включають до табеля, як правило, один раз. Виняток є для внутрішніх сумісників. Їх зазначають у табелі двічі:
- для відображення часу основної роботи та часу роботи за сумісництвом (як в одному структурному підрозділі, так і в різних).
Приклад 1. Марченко Василь Петрович працює на підприємстві на посаді бухгалтера по повну зайнятість. Також на цьому підприємстві він працює ще за одним трудовим договором на посаді менеджера по 2 години щодня.
Зразок табелю обліку робочого часу за січень 2025 року
Оплата праці
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу (ст. 102-1 КЗПП). Пiд фактично виконаною роботою слiд вважати роботу, виконання якої вiдображено у вiдрядному нарядi, або роботу, виконання якої зафiксовано в табелi облiку робочого часу (постанова Донецького апеляційного суду від 12.01.2022 у справі № 263/5434/17).
Якщо суміснику встановлено відрядну оплату праці, то сума його зарплати буде визначатись як добуток кількості виробленої продукції та розцінки.
Якщо працівнику-суміснику встановлено годинну або денну ставку, то основну зарплату визначають множенням денної (годинної) ставки на кількість відпрацьованих днів (годин).
Якщо суміснику встановлено оклад чи місячну тарифну ставку, то основну зарплату будуть визначати з урахуванням відпрацьованих годин.
Так, якщо сумісник працює на повну зайнятість, то при відпрацюванні всіх днів за нормою робочого часу йому буде нараховано повний оклад (місячна тарифна ставка). Якщо ж суміснику встановлено неповний робочий час, то його основна зарплата буде визначатись пропорційно відпрацьованому часу.
Приклад 2. Працівник-сумісник працює на повну зайнятість. В січні 2025 року він відпрацював усі дні / години, передбачені графіком роботи (23 днів або 184 години). Оклад - 15 000 грн
За січень такому працівнику буде нараховано повний оклад 15000 грн.
Приклад 3. Працівника прийнято за сумісництвом з режимом неповного робочого дня (4 години на день, на підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень із вихідними днями у суботу та неділю). Згідно зі штатним розписом оклад складає 15000 грн. У січні 2025 року працівник відпрацював усі дні згідно з графіком виходу на роботу, тобто 23 дні або 92 години.
За січень 2025 року суміснику буде нараховано зарплату: 15000 : 184 х 92 = 7500 грн.
Доплата до МЗП
Зарплата працівників за виконану норму праці має бути не менше розміру мінімальної зарплати. Якщо нарахована зарплата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за мінімалку, то роботодавець проводить доплату до рівня мінзарплати Це передбачено ст. 3-1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці».
Сумісників це правило також стосується! При чому якщо це внутрішній сумісник, то доплата до МЗП визначається окремо за основним місцем роботи та сумісництвом.
Крім того, якщо сумісник працює на умовах неповної зайнятості (неповного робочого часу), то рівень мінзарплати, з яким порівнюємо нараховану за відпрацьований час зарплату, визначають пропорційно до виконаної норми праці.
Приклад 4. Зовнішній сумісник має оклад 6800 грн. Інших доплат, надбавок, премій не встановлено. Він працює на умовах неповного робочого часу (6 годин щодня). У січні 2025 ним відпрацьовано 138 годин.
Нарахована зарплата за відпрацьований час складає: 6800 : 184 х 138 = 5100 грн.
Визначимо рівень МЗП з урахуванням відпрацьованих годин: 8000 : 184 х 138 = 6000 грн
Доплата до МЗП: 6000 – 5100 = 900 (грн)
Всього в січні буде нараховано: 5100 оклад + 900 доплата до МЗП = 6000 (грн).
Приклад 5. Працівник працює за основним місцем роботи (повна зайнятість), оклад 7500 грн, та за внутрішнім сумісництвом по 2 години щодня, оклад 6000 грн. В січні відпрацьовано за основним місяцем роботи всі 23 дні (або 184 години), за сумісництвом 23 дні або 46 годин.
Доплату до МЗП визначаємо окремо за основним місцем роботи та внутрішнім сумісництвом.
Основне місце роботи. Доплата до МЗП складає 8000 – 7500 = 500 грн.
Внутрішнє сумісництво. Нарахована зарплата за січень: 6000 : 184 х 46 = 1500 грн.
Рівень МЗП: 8000 : 184 х 46 = 2000 грн.
Доплата до МЗП: 2000 – 1500 = 500 грн.
За січень такому працівнику буде нараховано:
- за основним місцем роботи. 7500 оклад + 500 доплата до МЗП = 8000 (грн).
- за внутрішнім сумісництвом. 1500 оклад + 500 доплата до МЗП = 2000 (грн).
Індексація зарплати сумісника
Зарплата сумісників також підлягає індексації, але з урахуванням певних правил. Так, відповідно до п. 7 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078
особі, яка працює за сумісництвом, видається на її вимогу довідка з основного місця роботи про розмір доходу, що підлягає індексації, та проіндексованого доходу. На підставі цієї довідки провадиться індексація доходів від роботи за сумісництвом у межах суми, що не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, з урахуванням отриманої заробітної плати за основним місцем роботи.
Тобто якщо сумісник працює за основним місцем роботи на повну зайнятість, то індексація буде нарахована тільки за основним місцем роботи. Якщо ж за основним місцем роботи працівник працює із неповним робочим часом, то за сумісництвом може бути проіндексована зарплата. Але враховуйте що «базовий» місяць за кожним місцем роботи (посадою) визначається окремо. Тому коефіцієнти індексації можуть бути різним. А саму суму індексації визначають з урахуванням зайнятості / відпрацьованого часу.
Оподаткування зарплати сумісників
ПДФО та ВЗ. Із заробітку сумісника утримуйте ПДФО та військовий збір за ставкою 18% та 5% відповідно. Тобто оподаткування буде таким самим, як і за основним місцем роботи.
Проте є нюанси, якщо працівник хоче скористатися податковою соціальною пільгою (ПСП).
Податкова соціальна пільга надається тільки за одним місцем нарахування заробітної плати. Працівник має право самостійно обрати місце отримання ПСП за основним місцем роботи чи за сумісництвом (п.169.2.2 ПКУ). Для цього він має надати відповідну заяву.
Отже, де заява була надана, на тому місяці роботи і буде застосовуватись ПСП. Застосовувати ПСП за основним місцем роботи чи сумісництвом – працівник вирішує самостійно. Надання додаткових довідок про незастосування ПСП на іншому місці роботи не потрібно. Також не потрібно підсумовувати зарплату за основним місцем роботи і за зовнішнім сумісництвом.
Інша річ, якщо це внутрішнє сумісництво. При визначенні права на ПСП внутрішнього сумісника, користуємось правилом, що пільга надається за одним місцем нарахування заробітної плати, тобто від одного роботодавця. Тому потрібно визначити сукупний розмір зарплати за основним місцем роботи та внутрішнім сумісництвом. Якщо отриманий результат менше ніж 4240 грн – застосовуємо пільгу.
ЄСВ. На зарплату працівника – зовнішнього сумісника нараховуємо ЄСВ за тими ж ставками, що і для основних працівників. Так, якщо сумісник є особою з інвалідністю, то застосовуємо ставку 8,41%, якщо це звичайна особа без інвалідності – 22%.
Вимога щодо ЄСВ з МЗП до зарплати зовнішніх сумісників не застосовується. Це прямо передбачено ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Якщо це внутрішній сумісник, то для цілей ЄСВ з МЗП потрібно підсумувати загальний нарахований дохід за основним місцем роботи та внутрішнім сумісництвом. Якщо він буде менше розміру МЗП, потрібно донарахувати ЄСВ до МЗП. Про це роз’яснювали податківці.
Сумісники в Податковому розрахунку
Додаток 5. У разі прийняття, звільнення, переведення на іншу посаду / роботу працівника-сумісника, в графі 7 додатку 5 потрібно зазначати категорію застрахованої особи «2». При чому цю категорію зазначають як у разі прийняття на роботу за зовнішнім сумісництвом, так і за внутрішнім сумісництвом.
Крім того, для сумісників заповнюють графу 11. Для зовнішнього сумісництва в графі 11 слід проставити ознаку «0», для внутрішнього сумісника – «1». Інші графи заповнюйте в звичайному порядку.
Приклад 6. Працівника Марченко Василя Петровича з 15.01.2025 прийнято на роботу на посаду бухгалтера на умовах зовнішнього сумісництва.
Додаток 4ДФ. Нарахована / виплачена зарплата працівника-сумісника відображається з ознакою доходу «101». У разі якщо працівник працює на підприємстві за внутрішнім сумісництвом, то нараховану зарплату за основним місцем роботи і внутрішнім сумісництвом показуйте в додатку 4ДФ в одному рядку загальною сумою із ознакою доходу «101».
У разі прийняття / звільнення зовнішнього сумісника в графі 7, 8 потрібно зазначити дату прийняття та звільнення відповідно.
Але зверніть увагу! Якщо ви приймаєте на роботу внутрішнього сумісника або звільняєте його з роботи, при цьому за основним місцем роботи він продовжує працювати, то графі 7 / 8 заповнювати не потрібно (детальніше у роз’ясненні в ЗІР).
Приклад 7. Працівника прийнято на роботу за зовнішнім сумісництвом з 15.01.2025. За січень 2025 нараховано зарплату 9800 грн.
Додаток 1. Інформацію про доходи, нараховані працівнику-суміснику відображаємо в додатку 1. В графі 8 зазначаємо звичайну зарплатну категорію, якщо нарахована зарплата.
Якщо це працівник особа без інвалідності – використовуйте код категорії «01», якщо це працівник – особа з інвалідністю, до зарплати якої застосовується пільгова ставка 8,41%, то зазначайте категорію «02».
Обов’язково для сумісників в графі 21 «Ознака наявності трудової книжки (1 – так, 0 – ні)» зазначайте ознаку «0». Якщо суміснику встановлено неповний робочий час, то в графі 22 буде ознака «1», якщо повна зайнятість – ознака «0».
Якщо у вас працює внутрішній сумісник, то його зарплату показуйте в окремому рядку від доходів за основним місцем роботи. Але тут будьте уважні, заповнюючи графу 14. Вона буде заповнюватись тільки один раз, у рядку із зарплатою за основним місцем роботи.
Приклад 8. Марченко Василь Петрович працює у роботодавця за основним місцем роботи (повна зайнятість) та за внутрішнім сумісництвом (неповний робочий час). Зарплата за основним місцем роботи склала 16000 грн, за сумісництвом – 7500 грн.
Висновки
- За сумісництвом працюють у вільний від основної роботи час.
- Зарплату суміснику нараховують за фактично виконану роботу.
- Для внутрішніх сумісників доплата до МЗП визначається окремо за основним місцем роботи та сумісництвом.
- Із зарплати сумісника ПДФО та ВЗ утримується за ставкою 18% та 5%.
- Вимога щодо ЄСВ з МЗП не застосовується до доходів зовнішніх сумісників.
- У Д5 інформацію про прийняття, переведення, переміщення, звільнення сумісника зазначаємо з категорією «2» у графі 07.
- У 4ДФ зарплату сумісників показуємо із ознакою доходу «101».
- У Д1 за доходами, нарахованими за сумісництвом, у тому числі зовнішнім, проставляємо в графі 21 ознаку «0».
Тетяна ГУЛЬ, консультант з питань оплати праці та трудового права, редактор 7еminar
Статті на тему:
Сумісництво: оформлення та нюанси працевлаштування
Шаблони та зразки документів:
Заява про прийняття на роботу на умовах сумісництва
Наказ про прийняття на роботу на умовах сумісництва (П-1)
Наказ про прийняття на роботу на умовах сумісництва
Заява про встановлення неповного робочого часу суміснику
Наказ про встановлення суміснику неповного робочого часу за заявою працівника