Засуджені за вбивство двох або більше осіб: КСУ підтвердив обмеження на УДЗ для військової служби

Як повідомляє «Судово-юридична газета», Другий сенат Конституційного суду України (далі – КСУ, Суд) на пленарному засіданні розглянув справу за конституційною скаргою Лужинецького Анатолія Олександровича та ухвалив Рішення від 28.10.2026 №13-р(ІІ)/2026. Суддя-доповідач у справі Віктор Городовенко.

Предметом конституційного контролю у цій справі були окремі приписи частини першої статті 81-1 Кримінального кодексу України (далі – ККУ) у тім, що вони унеможливлюють застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, а також до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі.

Розв’язуючи порушені у конституційній скарзі питання, Суд вказав, що:

1. об’єктивна вимога щодо забезпечення особі, засудженій до довічного позбавлення волі, реалістичної перспективи звільнення не означає, що такій особі має бути надано доступ до кожного передбаченого законом механізму звільнення від подальшого відбування покарання;
2. її сутність полягає в забезпеченні для такої особи юридичної можливості домогтися перегляду необхідності подальшого відбування покарання у виді довічного позбавлення волі та, за наявності відповідних підстав, звільнення від нього.

Дослідивши питання, порушені в конституційній скарзі, Суд дійшов висновку, що механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, встановлений статтею 81-1 ККУ має тимчасовий характер (діє під час проведення мобілізації та/або дії воєнного стану), а його застосування пов’язане з особливими правовими наслідками такого звільнення, а також із відповідністю встановленим законом вимогам щодо віку, стану здоров’я, рівня фізичної підготовки, професійно-психологічного стану засудженого та інших спеціальних умов, що не пов’язані з його пенологічними характеристиками. Сукупність наведених ознак визначає особливу юридичну природу цього механізму та відрізняє його від загального порядку умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, закріпленого статтею 81 ККУ.

Цей механізм встановлює додаткову спеціальну юридичну можливість припинення відбування покарання, реалізація якої пов’язана не з досягненням засудженим певного наперед визначеного ступеня виправлення чи реабілітації та не з висновком про відсутність законних пенологічних підстав для його подальшого утримання в умовах позбавлення волі, а з можливістю його залучення до проходження військової служби за контрактом за встановлених законами України умов.

Отже, на думку Суду, оскаржувані приписи частини першої статті 81-1 ККУ визначають межі доступу до механізму умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, обумовленого проходженням військової служби та потребами оборони держави, однак не позбавляють таких осіб реалістичної перспективи звільнення від відбування покарання, тобто інших установлених законом можливостей домогтися зміни їхнього правового статусу й припинення відбування покарання, не порушують права на повагу до людської гідності та права на вільний розвиток особистості.

Розвиваючи свої юридичні позиції щодо змісту конституційного принципу рівноправності та заборони дискримінації, Суд виснував, що заборона дискримінації не виключає встановлення відмінностей у правовому регулюванні, зокрема, з огляду на особливості становища осіб. Водночас такі відмінності повинні мати об’єктивне та розумне виправдання.

Досліджуючи оскаржувані приписи ККУ, Суд виходив із того, що стаття 81-1 ККУ встановлює спеціальний механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання не лише для припинення подальшого відбування покарання, а й для створення юридичної можливості проходження звільненими особами військової служби за контрактом під час мобілізації та/або дії воєнного стану. Застосування цього механізму безпосередньо пов’язане з виконанням зазначеними особами військового обов’язку та проходженням військової служби після застосування до них такого механізму.

У Рішенні наголошено на особливому характері військової служби, зумовленому, зокрема, специфікою завдань, що їх виконують військовослужбовці, які передбачають носіння, зберігання та застосування зброї, а також застосування бойової техніки, що у свою чергу зумовлює потребу в установленні спеціальних вимог щодо надійності та безпечності осіб, яких приймають на військову службу, зокрема осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання на підставі ст. 81-1 ККУ.

Залучення до проходження військової служби осіб, які вчинили насильницькі (умисне вбивство двох або більше осіб) та інші особливо тяжкі кримінальні правопорушення, пов’язане з додатковими ризиками для:

1. військової дисципліни;
2. субординації;
3. належного виконання бойових завдань;
4. життя і здоров’я інших військовослужбовців та цивільних осіб.

За таких обставин держава не лише має право, а й зобов’язана враховувати зазначені ризики під час визначення осіб, щодо яких може бути застосовано механізм умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.

Суд наголосив, що із принципів рівноправності та індивідуалізації юридичної відповідальності в їх взаємозв’язку не випливає вимога однакового юридичного регулювання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, зокрема для проходження військової служби, для всіх категорій засуджених. Навпаки, відмінності у виді та строковості призначеного покарання, характері й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також інші об’єктивні обставини є підставою для диференціації законодавцем умов та порядку такого звільнення.

Отже, на думку Суду, застосування законодавцем диференційованого підходу щодо можливості застосування механізму умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, передбаченого ст. 81-1 ККУ, на підставі ознак, пов’язаних із тяжкістю й характером учинених правопорушень та видом покарання, має правомірну мету – забезпечення належного рівня безпеки військовослужбовців та цивільного населення, військової дисципліни, належного виконання бойових завдань.

З огляду на особливий характер військової служби, тяжкість і характер учинених відповідними категоріями осіб кримінальних правопорушень і вид призначеного їм покарання Суд визнав установлене ст. 81-1 ККУ, розрізнення потрібним у межах запровадженого цією статтею ККУ цілісного механізму юридичного регулювання, а також домірним, оскільки таке розрізнення не покладає на відповідні категорії засуджених надмірного тягаря та забезпечує справедливий баланс між інтересами таких осіб і публічними інтересами, на забезпечення яких воно спрямоване.

Ураховуючи зазначене, Суд визнав такими, що відповідають Конституції України, приписи частини першої ст. 81-1 ККУ в тім, що вони:

не передбачають можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом до осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі, та виключають можливість застосування такого звільнення до осіб, засуджених за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб.

Джерело: «Судово-юридична газета»

Читайте більше:

Скорочення держслужбовця: Верховний Суд розмежував дві гарантії під час звільнення

Виготовлення одягу з чужими торговельними марками: суд затвердив угоду про примирення

Коли рішення адміністративного суду набирає законної сили: строки та порядок обчислення

Оскарження дій державного виконавця боржником: КСУ перевіряє конституційність обмеження

Аморальний проступок і звільнення викладача: Верховний Суд залишив рішення на користь працівниці