Народний обранець вважає, що відсутність працівника на роботі у зв’язку з військовим вторгненням російської федерації на територію України не може бути кваліфіковано як прогул без поважної причини. При цьому, нормами законодавства про працю не передбачено обов’язку працівника повідомляти роботодавця про своє місцезнаходження та / чи отримання статусу біженця або визнання його особою, яка потребує тимчасового захисту.
Метою законопроєкту від 27.11.2024 №12255 є забезпечення права працівника на працю у період дії воєнного стану шляхом встановлення особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у разі відсутності працівника на роботі внаслідок обставин, пов’язаних з бойовими діями, або у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я.
Законопроєктом пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України, Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та передбачається встановити, що у період дії воєнного стану працівник, який не виходять на роботу внаслідок обставин, пов’язаних з бойовими діями, або у зв’язку
з небезпекою для життя і здоров’я, не підлягає звільненню на підставі п. 4 частини першої ст. 40 Кодексу законів про працю України з ініціативи роботодавця та вважається відсутністю на роботі з поважних причин.
До з’ясування причин і обставин відсутності такого працівника на роботі за ним зберігаються робоче місце та посада, трудові відносини не припиняються, однак час таких неявок не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, та в загальному порядку не підлягає оплаті.
Джерело: ВРУ