Мінфін пропонує оновити механізм податкового обліку витрат на запозичення

Законопроєкт передбачає масштабне оновлення правил податкового обліку витрат на запозичення відповідно до вимог ЄС. Нові норми застосовуватимуться до всіх кредиторів незалежно від їх статусу, а дія змін запланована з 1 січня 2028 року

1

8

Подобаються наші матеріали? Додайте нас в улюблені джерела Google, щоб частіше бачити наші новини в пошуку та ШІ-оглядах в Google.

Додати


На сайті Мінфіну оприлюднено текст оновленого законопроєкту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації правил протидії практикам ухилення від сплати податків, які мають безпосередній вплив на функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу та України, відповідно до Директиви Ради (ЄС) 2016/1164 від 12 липня 2016 року (в частині положень статті 4 цієї Директиви)».


Законопроєктом пропонується оновити правила податкового обліку витрат на запозичення та привести їх у відповідність до вимог Директиви ЄС щодо протидії ухиленню від оподаткування (ATAD). Йдеться про перегляд чинного механізму, передбаченого пунктом 140.2 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).


Правила, які запроваджуються законопроєктом, поширюються на всі боргові зобов’язання платника податку незалежно від того, чи є кредитор:


  1. резидентом або нерезидентом;
  2. пов’язаною чи непов’язаною особою.


Це відповідає вимогам статті 4 Директиви ATAD, яка не встановлює обмежень за ознакою особи кредитора.


Під борговими зобов’язаннями розуміють зобов’язання платника податку за запозиченими коштами та/або майном перед іншими особами (у тому числі пов’язаними особами), що передбачають обов’язок сплатити (повернути) кошти або передати їх еквівалент у майбутньому, за:

  1. кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО;
  2. договорами фінансового лізингу;
  3. факторингом (фінансуванням під відступлення права грошової вимоги),
  4. у тому числі у разі, коли фактор або інша особа надає платнику податку фінансування шляхом оплати (погашення) його зобов’язань перед постачальниками товарів (робіт, послуг);
  5. іншими інструментами, пов’язаними із залученням фінансування, чи іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.
Також законопроєкт наводить перелік витрат на запозичення

При цьому, надмірними витратами на запозичення вважається сума, на яку витрати на запозичення платника податку, визнані у бухгалтерському обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та враховані при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за податковий (звітний) період перевищують суму доходів у формі процентів та інших доходів, економічно еквівалентних процентам, визнаних у бухгалтерському обліку та врахованих при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств (з урахуванням різниць, визначених ПКУ), за такий податковий (звітний) період.

Сума ліміту витрат на запозичення (ЛВ) визначається за формулою:


ЛВ = ПД + 0,3 × EBITDA, де:


  1. ПД – доходи у формі процентів та інші доходи, економічно еквівалентні процентам;
  2. EBITDA – об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств відповідного податкового (звітного) періоду, збільшений на суму амортизації та суму надмірних витрат на запозичення такого періоду.


При цьому:


  1. якщо загальна сума витрат на запозичення перевищує суму ліміту, платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму перевищення;
  2. якщо сума ліміту перевищує суму витрат на запозичення і у платника податку обліковується накопичена сума витрат на запозичення, фінансовий результат до оподаткування зменшується.


Правило реалізовано через різниці, передбачені розділом III ПКУ, і запровадження окремого порядку адміністрування не потребує.

Сума, на яку збільшено фінансовий результат до оподаткування, формує накопичену суму витрат на запозичення (СН) і переноситься без обмеження в часі, за певних обставин

Крім того, законопроєктом встановлені виключення щодо застосування правила обмеження витрат на запозичення, для:


  1. платників податку, які є банками та страховиками.

Водночас звужується коло випадків, у яких правило не застосовується, порівняно з чинною редакцією пунктів 140.1–140.3 ПКУ.


Для резидентів Дія Сіті запроваджено окремий об’єкт оподаткування та порядок визначення бази оподаткування за ним.


Оподаткування здійснюється за базовою (основною) ставкою 18%, оскільки застосування ставки 9% призвело б до нижчого рівня оподаткування таких платників порівняно з платниками, які визначають об’єкт оподаткування згідно з пп. 134.1.1 ПКУ.


З метою уникнення подвійного оподаткування тих самих сум процентів – за пп. 135.2.1 ПКУ та за новим об’єктом – запроваджено коефіцієнт перевищення та механізм зарахування сплаченого податку.


Положення законопроєкту передбачають, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2028 року.


Додатки:


  1. Проєкт Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації правил протидії практикам ухилення від сплати податків, які мають безпосередній вплив на функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу та України відповідно до Директиви Ради (ЄС) 2016/1164 від 12 липня 2016 року (в частині положень статті 4 цієї Директиви)».
  2. Повідомлення про оприлюднення.
  3. Пояснювальна записка.
  4. Порівняльна таблиця.


Джерело: Мінфін


Читайте більше:


Як визначають рівень сплати податку на прибуток і ПДВ: роз'яснення ДПС

Безоплатна допомога волонтеру: чи потрібно коригувати фінрезультат з податку на прибуток

Податкове навантаження перед поданням декларації з податку на прибуток: як оцінити ризики

Exit tax, нові правила резидентності та 30% податку за «схеми»: нові ініціативи Мінфіну для бізнесу

Декларація з податку на прибуток – річна, фінзвітність – квартальна: коли нараховувати податок на прибуток

✨ Новинка! Унікальний сервіс – АІ-Консультант для бухгалтера! Ознайомтесь із його можливостями вже зараз за посиланням
Матеріали на сайті https://7eminar.ua можуть містити роз'яснення державних органів та погляди зовнішніх авторів. Їхній зміст не завжди збігається з позицією редакції. Кожна публікація відображає особисту думку автора. Редакція не редагує авторські тексти і не несе відповідальності за їх зміст.
1

8

1

1

1

3

Перевірка військово-облікового документа при працевлаштуванні: чекліст для військового обліку

Приймаючи нового працівника, роботодавцю вже недостатньо просто отримати військово-обліковий документ – важливо переконатися, що він актуальний і чинний на момент працевлаштування. Особливу увагу слід звернути на дату формування е-ВОД, його QR-код та відповідність усіх зазначених у ньому відомостей даним Реєстру «Оберіг». Якщо документ не проходить перевірку або дані в ньому не збігаються з Реєстром, кадровику варто зупинитися та запропонувати кандидату спочатку актуалізувати інформацію. Не менш важливо правильно зафіксувати факт перевірки та зберегти наданий ВОД, щоб у разі перевірки ТЦК роботодавець міг підтвердити виконання своїх обов’язків. Тож головне правило для кадровика – перевірити не просто наявність ВОД, а його актуальність, чинність і відповідність даним Реєстру

основне зображення для Перевірка військово-облікового документа при працевлаштуванні: чекліст для військового обліку
3

11

1

4

1

7

1

4

4

147

1

8

1

8

1

10

3

6832

1

6

1

6

1

6

1

11

2

46

4

952

5

1423

6

191