Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду (далі – ВС) у постанові від 02.02.2026 у справі 308/17484/23 дійшов наступних висновків:
Незалежно від предмета та підстави позову, спори щодо оскарження рішень органів державної влади та місцевого самоврядування (суб’єктів владних повноважень) стосовно забудови земельних ділянок на місцевому рівні, у результаті реалізації яких в інших осіб виникають цивільні права та/або обов’язки або які існували на час їх прийняття, є приватноправовими та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
У справі, що переглядалася, позивачі оспорювали розпорядження голови ОВА, якими затверджено проєкти землеустрою та змінено цільове призначення земельної ділянки, посилаючись на те, що будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків, для якого земельну ділянку відведено оспорюваними розпорядженнями, порушує їхнє право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, повагу до приватного життя та належне життєве середовище, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).
Закриваючи провадження у справі в частині вимог позивачів про визнання протиправними і скасування розпоряджень голови ОВА, а також скасування містобудівних умов та обмежень для проєктування об’єкта будівництва, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачі мають право на звернення з цим позовом у порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки звернулися за захистом прав невичерпного кола осіб на безпечне життєве середовище, безпечне довкілля, що, своєю чергою, виключає приватно-правовий характер спору між сторонами.
Скасовуючи судові рішення та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, ВС дійшов такого правового висновку.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції).
Юрисдикційність спору залежить від:
- характеру спірних правовідносин;
- правового статусу суб’єкта звернення;
- предмета позовних вимог.
У таких справах, вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України, оскільки фактично підґрунтям і метою пред’явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті реалізації рішення суб’єкта владних повноважень або існувало на час його прийняття.
ВС зазначив, що не є публічно-правовим спір між суб’єктом владних повноважень і суб’єктом приватного права – фізичною чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи.
Джерело: ВС
Читайте більше:
Вас викликали свідком: що потрібно знати
ВС пояснив, чи впливає порушення обліку наказів на їх доказову силу
ВС: загальновживана назва препарату не підлягає правовій охороні як торговельна марка
Договір оренди під час воєнного стану продовжується автоматично: правовий висновок ВС
Працівник зобов’язаний довести факт мобінгу та примусовості звільнення належними доказами
