
Під час пошуку роботи працівники стикаються із дискримінацією у сфері праці, такою як обмеження за критеріями статі, віку, расової та національної приналежності.
Одна з найпоширеніших форм дискримінації, пов’язаної з ВІЛ, – несправедливе звільнення, що призводить до втрати доходів та засобів для існування, а також може спричинити втрату доступу звільненого, його сім’ї та утриманців до медичної допомоги, передбаченої для працівників.
Частиною 2 статті 22 Кодексу законів про працю України передбачено заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.
Відтак, у разі, якщо під час прийняття на роботу роботодавець вимагає результати тестування на ВІЛ, або без таких результатів не бере на роботу, що стало наслідком необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, то у працівника є можливість захистити свої права наступним чином:
- Отримання відмови (усної або письмової) у прийнятті на роботу.
- Звернення до суду за захистом своїх прав.
- Звернення до органів Держпраці, оскільки необґрунтовану відмову у прийнятті на роботу можна кваліфікувати як порушення трудового законодавства.
Джерело: Держпраці
Читайте більше:
Що повинен обов’язково містити трудовий договір
Алгоритм оформлення працівника на неповну зайнятість
Послуги центрів зайнятості цифровізують: стартував пілотний проєкт «Обрій»
Чи може студент денної форми навчання працювати за трудовим договором, не порушуючи закону
Електронне працевлаштування через Дію вже у ІІІ кварталі 2026 році: Постанова №41 набрала чинність




















