Як повідомляє Тарас Лученко з «Судово-юридична газета», у вересні 2020 року у соціальній мережі «Facebook» особа з облікового запису, відкритого на ім`я та прізвище відповідачки, залишила на сторінці позивачки коментарі до поширеного останньою допису. Інформацію у них позивачка вважала недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність, ділову репутацію, дискредитує як педагога та принижує як людину.
Позивачка просила:
- визнати недостовірною інформацію, яку, за її словами, у соціальній мережі «Facebook», як коментар до її допису поширила відповідачка;
- зобов`язати відповідачку спростувати цю інформацію.
Вважала, що вказаний коментар дискредитує позивачку як педагога, ставить під сумнів її порядність, принижує честь, гідність і ділову репутацію.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Аргументували тим, що висловлені судження, які не є твердженнями про факти, не дозволяють встановити ні особу, якої вони стосуються, ні те, що відповідну інформацію поширила відповідачка.
Позивачка у касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що відповідачка не заперечила належність їй того облікового запису, з якого були поширені коментарі, а також, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги знімки екрана як належні докази у справі, належно не оцінили показання свідків, а суд першої інстанції не розглянув клопотання про огляд телефону та знімків у ньому.
Верховний Суд (далі – ВС) в постанові від 19.11.2025 у справі №342/1208/20, звернув увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідачка зазначила наступне:
Я не являюсь активним користувачем мережі інтернет. Використовую даний зв`язок здебільшого для спілкування з рідними та близькими, що знаходяться далеко від мене. Логін та пароль від мого облікового запису не є таємницею, часто реєструюсь на освітніх та інших ресурсах, вказуючи ці дані. Також неодноразово використовувала чужі комп`ютери і вводила дані облікового запису. Давала в користування власні гаджети, на яких вказані дані облікового запису. Тому, щоб використати мою сторінку, навіть не потрібно її «зламувати».
Тобто, відповідачка у відзиві на позовну заяву не заперечила те, що саме їй у соціальній мережі «Facebook» належить обліковий запис, з якого були розміщені коментарі, які оспорює позивачка. Але поставила під сумнів їхнє авторство, стверджуючи, що:
- не тримає дані цього запису у таємниці;
- не захищає їх, передаючи власні пристрої третім особам;
- вводила ці дані на чужих пристроях, власники чи інші користувачі яких могли тими даними скористатися.
Колегія суддів зауважила, що суб`єкт права на обліковий запис повинен дбати про збереження його даних для входу у цей запис і не може наполягати на тому, що лише визнаного ним недбалого поводження з власними даними достатньо для того, щоб не відповідати за позовом.
Крім того, наведену підставу для заперечення проти позову, тобто те, що обліковим записом відповідачки заволоділи треті особи, вона не доводила жодними доказами. Тому, суди попередніх інстанцій не могли відмовити у позові через те, що позивачка не довела поширення інформації саме відповідачкою. Остання, визнавши належність їй облікового запису, з якого відбулося поширення інформації, не виконала належним чином обов`язок, визначений у частині третій статті 12 і частині першій статті 81 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивачка вказувала на те, що поширені коментарі недостовірні, ображають її честь, гідність, завдають шкоду діловій репутації педагога. Однак, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, поширена інформація, яку оспорила позивачка, викладена не у вигляді тверджень про факти.
Відповідні коментарі є критичними висловлюваннями, що мають характер оціночних суджень, оскільки їхню істинність неможливо перевірити.
Відповідальність за такі судження може наставати тільки у вигляді обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду і лише тоді, якщо вони висловлені у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію (абзац другий частини другої статті 30 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію»).
Позивачка просила визнати недостовірною та спростувати інформацію, а не відшкодувати їй моральну шкоду. Поширена у коментарях під дописом позивачки інформація викладена у формі оціночних суджень, які не підлягають перевірці на достовірність, а тому їх не можна спростувати. Це є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Для такого висновку немає потреби в огляді телефону та знімків. Тому, необґрунтованим є аргумент касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про огляд телефону та знімків у ньому.
Це рішення Верховного Суду має принципове значення для судової практики:
Власник акаунта несе ризики його використання та не може прикриватися недбалістю у збереженні паролів. При цьому, не кожна критика в соцмережах є підставою для судового захисту – оціночні судження не спростовуються, навіть якщо вони суб’єктивно сприймаються як образливі.
Джерело: «Судово-юридична газета»
Читайте більше:
Правила поведінки у суді: інфографіка
Суд скасував штраф з «доказами» від ChatGPT
Звільнення через роботу з матір’ю визнали незаконним
Повторний позов не зупиняє строк: позиція Великої Палати ВС
Судова практика КЦС ВС: ключові правові висновки за листопад 2025 року
