Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (далі – ВС) в постанові від 24.12.2025 у справі №131/191/25 дійшов наступного висновку:
Отримання та збереження грошового забезпечення військовослужбовця, що перебував у полоні, законним представником його дитини, який одночасно отримує аліменти на її утримання, не відповідає принципам справедливості, добросовісності й розумності, та є підставою для стягнення безпідставно набутого майна відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)
У справі, що переглядалася, позивач (військовослужбовець) просив стягнути з колишньої дружини отримане нею його грошове забезпечення як військовослужбовця, захопленого в полон, на підставі ст. 1212 ЦК України. Звертав увагу на те, що після розірвання шлюбу спільна неповнолітня дитина сторін проживає з матір’ю, а з нього з 2019 року стягуються аліменти у максимальному розмірі, встановленому судом.
Позивач зазначав, що майже два роки перебував у полоні, протягом цього часу з його грошового забезпечення в установленому порядку утримувалися аліменти, а решта коштів відповідачка отримувала як законний представник дитини, загальна сума таких виплат перевищила 2,3 млн грн.
Посилаючись на те, що після повернення його з полону відповідачка не повернула в повному обсязі грошові кошти, що отримувала понад суму аліментів, позивач просив стягнути з неї близько 1,45 млн грн безпідставно набутих коштів.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що спірні кошти виплачувалися відповідачці на законній підставі – відповідно до наказу командира військової частини про виплату грошового забезпечення, який не був скасований чи оскаржений, у зв’язку з чим підстави для застосування ст. 1212 ЦК України відсутні.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов, посилаючись на те, що хоча виплата коштів під час перебування позивача в полоні була законною, після його повернення відповідачка зберігала їх без достатньої правової підстави, не надавши доказів використання коштів на потреби дитини.
Переглядаючи постанову апеляційного суду, ВС зробив такі правові висновки.
Обов’язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов’язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, яка була чинною на час захоплення позивача в полон, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, а також інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років і норм грошового забезпечення.
Сім’ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються КМУ.
Дійсно, виплата спірних коштів відбувалася на підставі чинного на той час законодавства та наказу командира військової частини.
Водночас, відповідачка мала право лише на частку грошового забезпечення у вигляді аліментів на дитину, а залишок належав військовослужбовцю і мав зберігатися для виплати після звільнення з полону, що відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України).
Джерело: ВС
Читайте більше:
Аліменти у 2026 році: мінімальні суми та порядок нарахування
Мобілізація та трудові права: актуальні позиції Верховного Суду
Контроль аліментів: як перевірити, чи витрачаються гроші на дитину
Аліменти: як правильно розрахувати та відобразити в об'єднаній звітності
Верховний Суд: пропуск строку не є підставою для автоматичного залишення позову без розгляду
