
Адвокатка Ганна Лисенко у своєму телеграм-каналі поділилась актуальною судовою практикою від Верховного Суду щодо позицій про гарантії мобілізованих працівників.
Чому потрібно знати судову практику?
Висновки Верховного Суду лягають в основу законотворчого процесу, а також можуть бути використанні як правова позиція при спорі з роботодавцем як додатковий аргумент, а також є важливим елементом у позивній заяві, якщо справа все ж доходить до судового розгляду.
Актуальні позиції Верховного Суду:
1. Постанова Верховного Суду від 07.05.2025 року у справі №463/2695/24.
У якій вирішилось питання права на збереження середнього заробітку педагогічним та науково-педагогічним працівникам, призваних на військову службу під час мобілізації.
Верховний Суд вказав, що Законом України від 22.11.2023 №3494-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24.12.2023 року, внесені зміни та у ч. 2 ст. 57 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі – Закон про освіту) слова
«чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період»
виключені.
Тобто з 24.12. 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.
Отже, педагогічні та науково-педагогічні працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, мають право на збереження середнього заробітку, згідно зі ст. 57 Закону про освіту в редакції, яка діяла до 24 грудня 2023 року
Детальніше про іншу справу ВС та збереження середньої зарплати педагогам тут.
2. Постанова Верховного Суду від 08.10.2025 у справі №752/13502/22
Щодо збереження роботи працівнику-військовослужбовцю навіть після закінчення строку трудового договору.
Звільнення працівників, в тому числі за п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), з якими роботодавцем було укладено строкові трудові договори і які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є можливим не раніше дня закінчення дії особливого періоду або дня фактичного звільнення з військової служби.
Законодавство не встановлює винятків чи особливих умов застосування гарантій, передбачених ч. 2 ст. 39 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу», ч. 3 ст.119 КЗпП, залежно від умов трудового договору, зокрема і строку його дії.
Такі гарантії щодо збереження місця роботи і посади не поширюються лише на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився (ч. 5 ст. 119 КЗпП).
Детальніше про мобілізованого працівника і звільнення у поясненнях від Держпраці:
- Працівник працює на посаді мобілізованого працівника, у який строк звільнити
- Повернення демобілізованого: що робити з тимчасовим працівником, якщо він сам мобілізований
- Мобілізованого працівника звільнено за прогул: що робити
- Чи можна звільнити мобілізованого працівника у зв'язку із закінченням строку договору
Джерело: Трудові нотатки Ганни Лисенко




















