Державна податкова служба провела фактичну перевірку господарської діяльності фізичної особи – підприємця. За результатами перевірки було складено акт, який надіслано до Державної служби з питань праці. Після розгляду акта фактичної перевірки Держпраці прийняла постанову про накладення штрафу на фізичну особу – підприємця.
Фізична особа – підприємець подала позовну заяву до суду у зв'язку з не погодженням з постановою Держпраці про накладення штрафу.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій вважали, що відповідно до норм абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП за вчинення такого правопорушення фізичні особи – підприємці, які є платниками єдиного податку першої – третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження, а не штрафу, як це мало місце у спірних правовідносинах.
Однак Верховний Суд вважає цей висновок таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на помилковому застосуванні норм абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП, які передбачають санкцію у вигляді попередження за вчинені у спірних відносинах порушення законодавства про працю лише для фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, тоді як за змістом наявних у справі матеріалів позивачка – ФОП до таких суб’єктів не належить, вона перебуває на загальній системі оподаткування і не є платником єдиного податку будь-якої з його груп.
Джерело: постанова Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 240/7766/23
