
Велика Палата Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 12.11.2025 у справі №306/2708/23 дійшла наступного висновку:
До правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон №2352), проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини), з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення ст. 117 Кодексу Законів про працю (далі – КЗпП).в новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями.
За обставинами, справи у серпні 2021 року позивача наказом роботодавця було звільнено з посади заступника директора з юридичних питань у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників. У день звільнення підприємство не провело з ним повного розрахунку. На користь позивача рішенням суду стягнуто заборгованість із заробітної плати, яку відповідач виплатив у липні 2023 року, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд скасував таке рішення і частково задовольнив позов, зазначивши, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку відповідно до ст. 117 КЗпП.
Колегія суддів ВС передала справу на розгляд Великої Палати ВС у зв’язку з необхідністю відступу від висновку, викладеного в постанові ВС від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням змін, внесених Законом №2352 (набрав чинності 19 липня 2022 року).
Переглядаючи рішення судів, Велика Палата ВС звернула увагу, що особливість внесених Законом №2352 змін полягає в тому, що попередня редакція ст. 117 КЗпП не містила обмеження стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку шестимісячним строком.
Рішенням КСУ від 09.02.1999 №1-7/99 передбачено, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Отже, Велика Палата ВС дійшла висновку, що пом’якшення відповідальності, передбаченої Законом №2352, не може застосовуватися до роботодавця – юридичної особи, тому нова редакція ст. 117 КЗпП не може застосовуватися до правовідносин, що виникли й закінчилися до 19 липня 2022 року.
Водночас, Велика Палата ВС дійшла висновку, що до правовідносин, які виникли до набрання чинності Законом №2352, проте не припинилися або припинилися після набрання ним чинності (триваючі правовідносини):
з 19 липня 2022 року слід застосовувати положення ст. 117 КЗпП в новій редакції та обмежувати нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку шістьма місяцями.
Тобто, якщо працівника звільнено з роботи 2 серпня 2021 року, проте повного розрахунку станом на день набрання чинності Законом №2352 із ним не проведено, то суми, передбачені ст. 117 КЗпП, йому слід нараховувати в такому порядку:
- з 3 серпня 2021 року по 18 липня 2022 року – без обмеження строку шістьма місяцями, оскільки попередня редакція наведеної норми не містила відповідних обмежень;
- з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року – 6 місяців, відлік яких починається з дня набрання Законом №2352 чинності, або до дня остаточного розрахунку, якщо він здійснений раніше спливу наведених шести місяців.
Джерело: ВС
Читайте більше:
ВС пояснив, як рахувати компенсацію після змін до КЗпП
Поновлення на роботі: суд визнав повторне звільнення незаконним
Звільнення за прогул: ВС став на захист працівника-учасника бойових дій
Верховний Суд висловив правову позицію щодо звільнення за угодою сторін
Верховний Суд: догана, прогули, невиправлені помилки – і звільнення законне



















