Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі – ВС) розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу працівниці у справі за її позовом до роботодавця про:
- поновлення на роботі;
- стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування заявлених вимог, позивачка посилалася на те, що вона працювала у відповідача на посаді складальника деталей та виробів у бригаді, яка виконувала полегшену роботу, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання.
Працівниками охорони було складено акти, згідно з якими в її діях вбачались правопорушення, і на підставі яких її примусили написати заяву про звільнення за угодою сторін, яку вона відкликала, однак її було звільнено за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи своє рішення відсутністю доказів вчинення роботодавцем тиску при написанні заяви на звільнення та відсутністю згоди відповідача на анулювання угоди про припинення трудового договору.
ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій, констатувавши, що анулювання домовленості про звільнення за згодою сторін може мати місце лише за взаємної згоди на це роботодавця і працівника.
Приписами КЗпП України для власника або уповноваженого ним органу не передбачено обов`язок прийняття відкликання працівником своєї заяви про звільнення у випадку досягнення домовленості про звільнення за угодою сторін
Джерело: постанова ВС від 17.09.2025 у справі №447/1389/24
Читайте більше:
Критерії встановлення трудових відносин: позиція Верховного Суду
Верховний Суд висловив правову позицію щодо звільнення за угодою сторін
Трудові відносини під час воєнного стану: роз'яснення ВС щодо призупинення договорів