Верховний Суд (далі – ВС) у справі, в якій розглядалися твердження податківців щодо нереальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, вказав на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, в основу складу податкових правопорушень покладено, зокрема, взаємовідносини позивача (платника податків) з його контрагентами.
З урахуванням встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій за результатами дослідження і оцінки первинних документів, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, дійшли висновку, що вони (первинні документи):
- підтверджують фактичне виконання умов договорів укладених з контрагентами-постачальниками;
- свідчать про фактичне отримання від таких контрагентів товарно-матеріальних цінностей;
- відображають зміст господарських операцій.
Видаткові накладні і товарно-транспортні накладні містять інформацію про:
- найменування товару;
- його кількість (вагу);
- перевірену якість;
- вартість (з урахуванням ПДВ).
Окрім того, в акті перевірки підтверджена реєстрація контрагентами позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для відображення відповідних сум ПДВ у податковій звітності.
При цьому, представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.
Водночас, сумнівність господарських операцій позивача обґрунтовується податковим органом виключно інформацією, викладеною в інформаційних базах даних податкового органу
Разом з тим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій:
така інформація не ґрунтується на фактах, які встановлені за результатами документальних перевірок контрагентів позивача, а лише містить припущення податкового органу про неможливість здійснення ними господарської діяльності у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженнями, відсутністю трудових ресурсів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання поставок товарів.
Відповідачем (органом ДПС) у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Отже, ВС підтримав правову позицію судів попередніх інстанцій і відмовив податковому органу в задоволені касаційної скарги
Джерело: постанова ВС від 13.08.2025 у справі №380/26019/23
Читайте більше:
Нереальні господарські операції
Огляд актуальної судової практики КАС ВС за червень 2025 року
Відмова у єдиному податку: податковий борг – ключова перешкода
ВС опублікував огляд судової практики КАС ВС за липень 2025 року