Роботодавці відіграють ключову роль у формуванні гендерної рівності, впроваджуючи цілеспрямовані політики та практики.
Основні шляхи включають:
- Забезпечення рівної оплати. Впровадження прозорих систем оплати праці та регулярний аудит, щоб гарантувати, що чоловіки та жінки отримують рівну винагороду за роботу рівної цінності («рівна оплата за рівну працю»).
- Збалансоване представництво. Встановлення цілей щодо збільшення представництва жінок на всіх рівнях, особливо на керівних та високооплачуваних посадах, а також забезпечення рівної участі чоловіків у «традиційно жіночих» сферах.
- Недискримінаційний найм та просування. Усунення гендерних упереджень із процесів найму, оцінювання та просування. Використання об’єктивних критеріїв, що ґрунтуються виключно на кваліфікації та досвіді.
- Сприяння балансу «робота-життя». Запровадження гнучких графіків роботи, віддаленої роботи та підтримка обох батьків у використанні відпусток по догляду за дитиною. Це допомагає чоловікам та жінкам рівномірно розподіляти сімейні обов’язки.
- Нульова толерантність до утисків. Створення безпечного робочого середовища та впровадження чіткої політики проти сексуальних домагань та будь-яких форм дискримінації.
Гендерна рівність як основа справедливої оцінки праці
Гендерна рівність у сфері праці є основою справедливої оцінки результатів праці, оскільки вона забезпечує нейтральність критеріїв та об’єктивність рішень.
Коли існує гендерна нерівність, оцінка праці часто піддається упередженням (гендерним стереотипам). Наприклад:
- Стереотипна оцінка: жінок можуть оцінювати на основі їхнього «стилю» спілкування чи очікуваних «жіночих» якостей (наприклад, «бути приємною»), а не на реальних результатах. Чоловіків можуть переоцінювати за «лідерські» якості, навіть якщо їхні результати не вищі.
- «Penalty» (штраф) за материнство: кар’єрні траєкторії та оцінка жінок часто страждають через очікування, пов’язані з материнством, навіть якщо це не впливає на їхню поточну продуктивність.
Гендерна рівність руйнує ці упередження, гарантуючи, що оцінка ґрунтується виключно на метриках, досягненнях та внеску працівника в цілі компанії, а не на його статі. Це створює меритократію, де визнання, просування та оплата праці є прямим відображенням якості та обсягу виконаної роботи.
Джерело: Держпраці
Читайте більше:
Гендерна рівність: винятки, які не вважаються дискримінацією