Учасник (далі – Учасник, позивач) Приватного підприємства (далі – ПП, відповідач) частка якого складає 10% статутного капіталу, звернувся до господарського суду з позовом про зобов`язання надати належним чином засвідчені копії документів господарської діяльності останнього, а також забезпечити аудитору можливість проведення зовнішньої незалежної аудиторської перевірки фінансової звітності та діяльності підприємства, у тому числі шляхом надання належним чином засвідчених копій усіх документів відповідно до обсягу аудиторських послуг, визначених у договорі про надання аудиторських послуг.
ПП заперечувало проти позовних вимог на тій підставі, що позивачу заборонено право користування корпоративними правами, які 14.12.2023 арештував районний суд, про що постановив ухвалу.
ПП вважало, що Учасник не має права до скасування арешту у встановленому Кримінальному процесуальному кодексу України (далі – КПК України) порядку користуватися корпоративними правами, у тому числі та не виключно звертатися до ПП з такими вимогами.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеного без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково.
Верховний Суд (далі – ВС) зазначив, що норма ст. 170 КПК України передбачає можливість арешту, зокрема, корпоративних прав.
Разом з цим, ст. 41 Закону України від 06.02.2018 №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон №2275) передбачає проведення аудиту фінансової звітності на вимогу учасника, якому сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, і обов’язку виконавчого органу забезпечення аудитору можливість проведення аудиту та надання завірені підписом уповноваженої особи копій усіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг.
Стаття 5 Закону №2275 передбачає право учасника товариства, зокрема брати участь в управлінні та отримувати інформацію про господарську діяльність.
Отже, наявність ухвали слідчого судді про арешт корпоративних прав підприємства зі встановленням заборони їх відчуження, розпорядження та користування ними, а також заборони державним реєстраторам і нотаріусам приймати рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, здійснювати державну реєстрацію змін і вносити до реєстру відповідні записи, у тому числі, що стосуються зміни розміру статутного капіталу, не означає, що учасник підприємства, частка якого складає 10 % статутного капіталу, не має права на отримання інформації про його діяльність і проведення аудиту фінансової звітності останнього, адже йдеться про реалізацію корпоративних прав саме позивача.
За загальним правилом, якщо ухвала про арешт корпоративних прав підприємства у кримінальному провадженні не містить указівки про встановлення заборони користування й обмеження особою, як учасником, своїми корпоративними правами, зокрема, що стосуються права брати участь в управлінні товариством, шляхом надання йому запитуваних документів щодо господарської діяльності ПП, то останнє не може посилатися на відсутність такого права в учасника.
ВС зазначив, що ПП помилково стверджував, що правовою підставою обмеження корпоративних прав позивача була ухвала районного суду про арешт корпоративних прав підприємства, адже вона не встановлює заборони на користування позивачем своїми корпоративними правами.
За результатами касаційного провадження касаційну скаргу ПП залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.