Працівник-сумісник у відрядженні за основним місцем роботи: що робити роботодавцю за сумісництвом

1. Поняття сумісництва та його види
2. Нормативна база для відряджень
3. Особливості відряджень сумісників
4. Надання відпустки без збереження зарплати на час відрядження
5. Надання підтвердних документів про відрядження
6. Запровадження дистанційної роботи

Поняття сумісництва та його види

Відповідно до ст. 102¹ Кодексу законів про працю України:

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Існують наступні види сумісництва:

1. «зовнішнє» (основне місце роботи на іншому підприємстві),
2. «внутрішнє» (місце роботи на одному підприємстві і за основним, і за сумісництвом).

Нормативна база для відряджень

Для бюджетних підприємств, під час направлення працівників у відрядження є необхідним дотримуватись положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 №59 (далі – Інструкція №59).

Чи можуть приватні підприємства використовувати Інструкцію №59?

Так, можуть. Приватні підприємства часто беруть за основу Інструкцію №59 і включають її положення до своїх колективних договорів та інших локальних нормативних документів.

Особливості відряджень сумісників

Які особливості відрядження сумісника?

Так, в абз. 4 п. 13 розд. I Інструкції №59 зазначено:

На час відрядження особи, яка працює за сумісництвом, оплата праці здійснюється підприємством, що її відрядило.

Таким чином будуть діяти наступні правила, якщо працівника-сумісника направляють у відрядження за основним місцем роботи:

1. Середній заробіток зберігають також за основним місцем.
2. На роботі за сумісництвом зберігають лише робоче місце та посаду.
3. Дні перебування працівника-сумісника у відрядженні за основним місцем не оплачують.

Нижче розглянемо варіанти обліку такого відрядження.

Надання відпустки без збереження зарплати на час відрядження

На час відрядження працівник може взяти неоплачувану відпустку (ч. 1 ст. 26 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки»; далі – Закон про відпустки).

Умови надання такої відпустки:

1. надається за угодою сторін за сімейними обставинами та з інших причин,
2. надається строком не більше ніж на 30 календарних днів на рік.

Але, працівнику варто знати наступні нюанси такої відпустки, що:

1. вона не зараховується до стажу для надання щорічної основної відпустки (ч. 3 ст. 26 Закону про відпустки);
2. її виключають з розрахункових періодів для оплати тимчасової непрацездатності, для виплат по соціальному страхуванню (п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 №1266);
3. виключають з розрахункового періоду при розрахунку середнього заробітку для оплати відпускних (абз. 7 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 №100).

Як табелювати таку відпустку?

У табелі обліку робочого часу період відпустки без збереження заробітної плати відмічають позначкою «НА».

Тож, як бачимо, надання такої відпустки на час відрядження має дещо негативні наслідки для працівника. Також, варто зазначити, що і роботодавець зі свого боку може відмовити у наданні такої відпустки.

Отже, варто розглянути ще варіанти.

Надання підтвердних документів про відрядження

Спеціалісти Мінсоцполітики у листі від 23.04.2013 №146/13/133-13 зазначають, що за наявності підтвердних документів роботодавець на роботі за сумісництвом має право відмічати в табелі обліку робочого часу період відсутності сумісника на роботі позначкою «I» (інші причини неявок).

Якими документами працівник може підтвердити відрядження?

Це можуть бути:

1. довідка з основного місця роботи про заплановане відрядження;
2. завірена копія наказу про направлення працівника у відрядження з основного місця роботи.

Наслідками такого варіанту будуть:

1. Відсутність працівника на роботі не впливає на розрахунок лікарняних чи декретних (п. 3 Порядку №1266).
2. Період відсутності не зарахують до стажу для надання щорічної відпустки (ст. 9 Закону про відпустки).
3. Період відсутності не зарахують для обчислення середнього заробітку.

Запровадження дистанційної роботи

Якщо трудові обов'язки працівника дозволяють йому працювати дистанційно і є можливість запровадити дистанційну роботу на час відрядження за основним місцем роботи, то варто розглянути і такий варіант.

Алгоритм запровадження дистанційної роботи:

1. Працівник пише заяву про запровадження йому дистанційної роботи на час відрядження за основним місцем роботи.
2. Роботодавець видає наказ з наступною інформацією:

1. строк, на який запроваджуєте дистанційну роботу;
2. графік роботи з можливими перервами на відпочинок;
3. розмір, порядок і строки виплати компенсації за використання належного працівнику або орендованого обладнання, програмно-технічних засобів і порядок відшкодування інших витрат, пов’язаних із виконанням дистанційної роботи;
4. засоби електронної комунікації;
5. порядок і строки подання звітів про виконану роботу тощо.

Як табелювати таку відсутність?

У табелі обліку робочого часу дистанційну роботу відображають як звичайні робочі дні позначкою:

1. «Р» – повний робочий час,

або

1. «РС» – неповний робочий час.

Це найбільш оптимальний варіант для працівника. Адже він не втратить ні дні щорічної відпустки, ні гроші при розрахунку лікарняних та інших соціальних виплат.

Висновки

1. На час відрядження за основним місцем роботи працівнику гарантується збереження робочого місця та посади за сумісництвом.
2. Надання відпустки без збереження заробітної плати:
3. Відпустка без збереження заробітної плати може бути надана за угодою сторін, однак вона має низку негативних наслідків для працівника: не зараховується до стажу для щорічної відпустки, не враховується при розрахунку соціальних виплат і середнього заробітку.
4. Працівник може надати довідку або наказ про відрядження з основного місця роботи, що дозволяє роботодавцю позначати відсутність як «інші причини неявки» без впливу на розрахунок лікарняних чи інших соціальних виплат.
5. Дистанційна робота це є найбільш оптимальний варіант для працівника, що дозволяє зберегти усі трудові права, включаючи стаж для відпустки, соціальні виплати та середній заробіток.

Джерело: kadroland

Статті на тему:

Відрядження надомних і дистанційних працівників: нові правила з травня 2025 року

Оплата праці за дні перебування у відрядженні

Добові на відрядження 2025

Відрядження по Україні

Шаблони та зразки документів:

Наказ про запровадження дистанційної роботи