Ухвалюючи рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо державного службовця, керівник органу визначає період відсторонення підлеглого від виконання посадових обов`язків та виплати (невиплати) зарплати за такий період. Такі розпорядчі документи часто оскаржуються в суді.
Відповідно до ст. 72 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон №889) державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обовʼязків у разі виявлення певних порушень, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення. У разі закриття провадження без притягнення службовця до відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обовʼязків. Під час відсторонення від виконання посадових обовʼязків держслужбовець зобовʼязаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.
Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950.
Ним визначено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу, в якому працює особа. У разі закриття провадження у звʼязку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від здійснення повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, повʼязаного з таким відстороненням. Отже, службове розслідування проводиться за рішенням керівника органу як з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді, так і без такого відсторонення.
За змістом ст. 72 Закону №889 рішення про відсторонення приймається керівником державної служби одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення. Певні особливості щодо відсторонення від виконання повноважень також передбачені Законом України від 14.10.2014 №1700-VII «Про запобігання корупції».
Але основним нормативним актом, що визначає питання оплати праці державних службовців, є Закон №889, ст. 72 якого передбачає збереження заробітної плати на час відсторонення від виконання посадових обовʼязків лише у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до відповідальності. У протилежному випадку оплата праці не здійснюється.
Під відстороненням від виконання посадових обовʼязків слід розуміти один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин із державним службовцем, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обовʼязку виконувати роботу за укладеним трудовим договором та посадовою інструкцією і тимчасове увільнення
роботодавця від обовʼязку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.
Тимчасове увільнення працівника від виконання його посадових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та підставах встановлених законодавством, за суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення або попередження негативних наслідків.
Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обовʼязкове їх припинення. При цьому на період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце. Такий підхід відповідає і судовій практиці, зокрема правовій позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №820/5784/17, від 18.11.2019 №480/4871/18 та від 28.11.2019 року у справі №817/1338/18.