В Держпраці пояснили, що відповідно до ст. 8 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон «Про відпустки»), праця на умовах ненормованого робочого дня має компенсуватися за допомогою надання додаткової щорічної відпустки тривалістю не більше 7 календарних днів (конкретна тривалість встановлюється в колективному договорі).
Конкретна тривалість додаткової відпустки (від одного до семи днів включно) встановлюється в колективному договорі за кожним видом робіт, професій і посад. Якщо на підприємстві немає колективного договору, то це питання можна прописати в окремому нормативному акті.
Також право на відпустку за ненормований робочий день і її тривалість можна зафіксувати у трудовому договорі працівника.
Оскільки додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних, Держпраці зауважує, що:
- на таку відпустку поширюються загальні правила перенесення та продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону «Про відпустки»;
- її можна поділити на частини;
- невикористані дні цієї відпустки можна використати пізніше або, в разі звільнення, отримати за неї компенсацію.
Джерело: Держпраці