
Як повідомляє «Судово-юридична газета», ГУ ДПС у Львівській області відмовило Товариству з обмеженою відповідальністю у реєстрації чотирьох податкових накладних, складених під час реалізації соняшника на загальну суму понад 1,07 млн грн. Податкова вказала, що платник нібито надав не всі документи.
ТОВ (позивач) наполягало, що надало податковій повний пакет документів, зокрема:
- договори купівлі та продажу соняшника;
- ТТН;
- видаткові накладні;
- банківські виписки;
- договори оренди складських приміщень;
- документи щодо навантаження продукції;
- прибутковий ордер;
- акт обстеження складів Держпродспоживслужбою.
Суд першої інстанції погодився з доводами товариства та зобов’язав ДПС зареєструвати податкові накладні. Апеляційний суд став на бік податкового органу, вважаючи, що наданих документів було недостатньо.
Постанова Верховного Суду від 05.06.2026 у справі №380/17115/24
Суд наголосив, що Порядок прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Мінфіну від 12.12.2019 №520 (далі – Порядок №520). Платник має право подати пояснення та документи, що підтверджують реальність господарської операції, зокрема:
- договори;
- первинні документи;
- розрахункові документи, банківські виписки;
- інші докази.
Судова практика виходить із того, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної повинно містити конкретні причини відмови.
У цій справі встановлено, що після зупинення реєстрації податкових накладних, позивач подав первинні пояснення та документи, а після отримання додаткового запиту контролюючого органу – також додаткові пояснення і документи.
Отже, платник скористався усіма передбаченими Порядком №520 можливостями для підтвердження реальності господарських операцій
Верховний Суд (далі – ВС) зазначив, що ключовим для вирішення спору є не формальний факт подання чи неподання документів, а змістовна оцінка контролюючим органом тих доказів, які фактично були надані платником, та наявність у рішенні конкретизованих мотивів, які б дозволяли зрозуміти, чому подані документи не підтверджують заявлену господарську операцію.
Зокрема, якщо платником податку подано документи, що прямо стосуються зберігання товару (договори оренди складських приміщень, акти приймання-передачі, складські документи, транспортні та видаткові накладні, банківські виписки, а також інші первинні документи), контролюючий орган зобов’язаний:
- здійснити їх змістовне співвіднесення з критеріями, на які він посилається;
- пояснити, чому ці документи не підтверджують фактичне здійснення операції або наявність складських умов зберігання.
Крім того, ВС систематично відхиляє аргументацію контролюючого органу про те, що саме платник податку повинен самостійно визначити повний і вичерпний перелік документів, достатніх для підтвердження господарської операції. Хоча платник є володарем первинної доказової інформації, саме суб’єкт владних повноважень після її отримання зобов’язаний здійснити її оцінку та в разі сумнівів конкретизувати, які саме аспекти залишаються непідтвердженими.
Таким чином, постанову суду апеляційної інстанції було скасовано, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.
Джерело: «Судово-юридична газета»
Читайте більше:
Нереальні господарські операції
Верховний Суд поставив під сумнів «договір про співпрацю»
Чи можливо через суд «заздалегідь» встановити статус податкового нерезидента
Штраф понад 600 тис. грн: ВС пояснив правила обліку товарних запасів для ФОП
ВС: направлення ППР поштою саме по собі не підтверджує пропуск строку звернення до суду



















