
До вашої уваги пропонуємо систематизований огляд правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі – ВС) щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (звільнення за прогул).
Основну увагу зосереджено на:
- загальних критеріях встановлення факту прогулу;
- визначенні поняття «робоче місце»;
- розмежуванні поважних і неповажних причин відсутності працівника на роботі.
В огляді проаналізовано підходи ВС до вирішення спорів, пов'язаних із:
- самовільним переходом на дистанційну роботу;
- використанням відпусток за усною домовленістю чи з помилками в заявах;
- правові наслідки необізнаності працівника про наказ щодо поновлення на роботі.
Висвітлено правові позиції щодо специфіки праці окремих категорій працівників – педагогів, керівників підприємств і працівників об'єктів критичної інфраструктури, для яких діють особливі правила щодо дисципліни та надання відпусток у цей період.
Значну увагу приділено процесуальним аспектам та доказуванню, зокрема:
- розподілу тягаря доказування між сторонами;
- ролі актів про відсутність працівників на роботі порівняно з табелями обліку робочого часу;
- визначенню належних способів захисту в разі невідповідності запису у трудовій книжці фактичним обставинам звільнення.
Огляд формує цілісне уявлення про сучасну судову практику у справах про звільнення за прогул і слугує орієнтиром для забезпечення однакового, послідовного й передбачуваного правозастосування у трудових спорах.
Джерело: ВС
Читайте більше:
Стара заява не працює: ВС про переведення працівників
Відпустка «на словах» не працює: рішення Верховного Суду
ВС розмежував прогул і виконання роботи поза робочим місцем
ВС про незаконне призупинення трудового договору під час воєнного стану
ВС: звільнення під психологічним тиском не свідчить про вільне волевиявлення працівника




















