Верховний Суд (далі – ВС) у постанові від 08.01.2026 у справі №607/16193/23 поставив крапку в багаторівневому трудовому спорі між працівницею та роботодавцем щодо законності призупинення дії трудового договору у період воєнного стану. Постанова має принципове значення для формування практики застосування статті 13 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон) та захисту права працівників на працю і оплату.
Працівниця (позивачка), яка понад 20 років перебувала у трудових відносинах з роботодавцем, оскаржила наказ, яким роботодавець:
- припинив простій;
- одночасно призупинив дію її трудового договору до припинення або скасування воєнного стану.
Позивачка вважала, що:
- роботодавець не довів неможливість надати їй роботу;
- її фактично позбавили права на працю та заробіток без законних підстав;
- наказ має дискримінаційний і свавільний характер.
Вона просила скасувати наказ у відповідній частині та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції визнав наказ незаконним у частині призупинення дії трудового договору та частково стягнув середній заробіток.
Апеляційна інстанція збільшила а суму стягнення до 363 370,65 грн, зазначивши, що компенсація має нараховуватися за весь період вимушеного прогулу, а не лише за час перебування позивачки в Україні.
ВС залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін і відмовив у задоволенні касаційних скарг роботодавця.
ВС підтвердив раніше сформований підхід:
Сам факт військової агресії проти України не є безумовною підставою для призупинення дії трудового договору.
Для правомірного застосування статті 13 Закону, необхідна одночасна наявність двох умов:
- Роботодавець не може надати роботу.
- Працівник не може виконувати роботу.
Чому наказ роботодавця визнано незаконним?
Суди встановили, що:
- підприємство продовжувало здійснювати господарську діяльність;
- департаменти аудиту фактично функціонували;
- частину працівників перевели або поновили на інших посадах;
- роботодавець не пропонував позивачці альтернативної роботи та не довів абсолютної неможливості забезпечити її трудовою функцією.
Значення постанови для практики
Це рішення:
- обмежує можливість роботодавців формально посилатися на війну як універсальну підставу для призупинення договорів;
- посилює судовий контроль за реальністю причин такого призупинення;
- підтверджує право працівників на компенсацію у разі зловживань.
Джерело: Інспекція з питань праці
Читайте більше:
Коли бухгалтер фактично є штатним працівником
ВС: відсутність ВПО на роботі після відмови у відпустці – прогул
ВС: перебування під вартою саме по собі не свідчить про примус до звільнення
Позиції Верховного Суду щодо призупинення дії трудового договору: підбірка від адвокатки
Закінчення строкового контракту як самостійна підстава припинення трудових відносин: ВС
