Як дані з Інтернету допомагають ДПС накладати штрафи на платників

1. Документальні перевірки ДПС: які дані може використовувати ДПС
2. Як інтернет-дані стають доказами у податкових спорах
3. Висновки

Документальні перевірки ДПС: які дані може використовувати ДПС

У межах своїх повноважень ДПС має право проводити податкові перевірки, зокрема:

1. камеральні;
2. документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні);
3. фактичні.

Об'єднує всі ці види перевірок те, що вони спрямовані на контроль за дотриманням податкової дисципліни платником податків.

Проте сьогодні ми поговоримо про документальні перевірки.

Особливістю документальної перевірки особливо позапланової, є те, що вона проводиться на підставі:

1. податкових декларацій (розрахунків),
2. фінансової, статистичної та іншої звітності,
3. регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом,
4. первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку

і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Позапланова перевірка призначається відповідно до підстав, що визначені ст. 78 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Найпершим дзвіночком для ініціювання позапланової документальної перевірки є великі обороти, які підприємство показує у своїй звітності, особливо, якщо з цих сум коштів платник податків згідно із законодавством має право не сплачувати до бюджету ПДФО або ПДВ наприклад.

Податківці вважають, що великі доходи = великий прибуток і платник десь «махлює». Тож, перевірити такого платника – 100% наповнити бюджет.

І ті судові справи, які оглянуті нижче, доказують цю тезу, адже ДПС після перевірки донараховувала десятки мільйонів податків та накладала штрафи, які теж обраховуються в мільйонах.

Хоча ПКУ чітко визначає, які саме документи має перевіряти ДПС, податківці у 21 столітті теж осучаснились і під час перевірок використовують дані з мережі інтернет, і що найголовніше – суди приймають ці матеріали як докази і виносять рішення на користь податківців.

Нижче оглянемо, як саме і які дані з інтернету суд прийняв як належний доказ і прийняв рішення на користь податківців, а коли інформація з мережі була використана неправильно, а податковий орган перевищив свої повноваження.

Як інтернет-дані стають доказами у податкових спорах

Податківці у своєму прагненні докопатися до істини можуть використовувати різні джерела інформації. Особливо актуально це зараз в епоху Інтернету, коли діяльність компанії обов’язково має свій цифровий слід. Йдеться про сайт компанії, дані з відкритих джерел, згадки про компанію у медіа та на форумах, а також сайти з пошуку роботи.

Так, наприклад, у справі від 24.03.2026 №420/21469/25 апеляція прийняла сторону податкової і стягнула з платника податків суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 90 млн грн, у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 82 млн грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 8 млн грн.

ДПС проаналізувала не лише звітність підприємства, а й дані, які були взяті з інтернету, а саме податківці проаналізували:

1. Сайт національного статистичного управління Грузії (статистичний бізнес – регістр),
2. сайт, де зібрана найбільша база компаній,
3. сайт, що спеціалізується на аналізі бізнес-даних та інформаційних послугах.

За даними інтернет-джерел зазначені контрагенти нерезиденти були припинені або не активні в період надання послуг.

Слід зазначити, що перевіркою не заперечується факт реалізації товарів, враховуючи їх відсутність за даними бухгалтерського обліку на балансі, а фактично визначається, що їх реалізація здійснена третім особам.

Проте Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу ТОВ, скасувавши оскаржуване судове рішення та залишивши чинним рішення суду першої інстанції.

ВС зазначив, що відомості, отримані з відкритих інтернет-ресурсів, інформаційних сайтів чи інших неофіційних джерел, самі по собі не є належним і достатнім доказом нереальності господарських операцій або відсутності діяльності контрагента. Такі дані мають допоміжний та орієнтовний характер і підлягають перевірці шляхом отримання офіційної інформації з передбачених законом джерел.

Надання платником податків належно оформлених первинних документів, документів щодо правосуб’єктності контрагента, а також доказів фактичного виконання операцій і проведення розрахунків є достатньою підставою для підтвердження реальності господарських відносин, якщо контролюючий орган не довів протилежне в установленому законом порядку.

За таких обставин висновки про безпідставне формування податкових показників не можуть ґрунтуватися лише на непідтверджених сумнівах щодо діяльності контрагента. У разі виникнення сумнівів щодо діяльності контрагента-нерезидента контролюючий орган зобов’язаний вживати визначених законодавством заходів для отримання достовірної інформації, зокрема шляхом міжнародного обміну податковою інформацією або звернення до компетентних органів відповідної іноземної держави

Ще однією показовою справою стала справа від 18.03.2026 №№826/5911/18, де податківці виграли апеляцію щодо оскарження збільшення суми грошового зобов'язання з податків та зборів в тому числі з ПДФО, пені на суму 66, 9 млн грн, в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 56,5 млн грн та за штрафними санкціями у розмірі 10 млн грн.

У цій справі податківці під час позапланової документальної перевірки також перевіряли дані за допомогою інтернет, а саме було досліджено офіційний сайт компанії, де була зазначена юридична адреса платника, що і допомогло встановити обставини ухилення від сплати податків.

Проте податківці у своєму прагненні скласти ППР на платника іноді використовують не лише дані про контрагентів та платника, а й загальні відомості з мережі Інтернет.

Одним із таких яскравих прикладів аналітичної роботи ДПС є справа від 23.09.2024 №400/1111/24. У цій справі податковий орган донарахував податкові зобов’язання з ПДВ агрофірмі.

Під час перевірки податківці використавши дані з сайту agroexp.com.ua встановили, що норми витрат добрив були перевищені, а також, що добрива, які були використані, не могли бути використані, оскільки були використані підприємством.

Проте суд вирішив, що контролюючий орган дійшов до безпідставних висновків про перевищення позивачем норм та кратності використання препаратів, оскільки відповідно до Закону України від 02.03.1995 №86/95-ВР «Про пестициди і агрохімікати» не передбачено повноважень податкових органів у правовідносинах, пов'язаних з наглядом за застосуванням пестицидів та агрохімікатів, а тому висновки контролюючого органу про понаднормове списання засобів захисту рослин не відповідають вимогам законодавства, спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності.

Господарство самостійно коригує норму внесення добрив від запланованих обсягів майбутнього врожаю, а також фактичних показників основних елементів живлення в ґрунті. Негативні наслідки перевищення норм внесення добрива виробником не визначалися.

Отже, позивач документально підтвердив відповідність внесення добрив з дотриманням встановлених нормативів.

Показовим у цій справі є те, що були використані дані з загальнодоступного ресурсу, проте всі дії підприємства були підтверджені первинними документами і тому суд став на бік платника податків.

Висновки

Отже, аналізуючи судову практику можна зробити наступні важливі висновки:

1. Судова практика підтверджує: податкові органи дедалі активніше використовують відкриті інтернет-джерела як повноцінний інструмент доказування. Будь-яка інформація, що формує «цифровий слід» бізнесу, може бути зіставлена із податковою звітністю та використана проти платника. При цьому, навіть непрямі дані – статус контрагента, згадки на сторонніх ресурсах чи інформація з офіційних сайтів – здатні вплинути на висновки перевірки. Суди, своєю чергою, не відкидають такі докази, якщо вони є логічно узгодженими та підтверджують позицію контролюючого органу.
2. Водночас така інформація не має самостійної переваги над первинними документами платника податків і повинна оцінюватися у сукупності з іншими доказами. Якщо висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на загальних або довідкових даних із відкритих ресурсів без належного нормативного підґрунтя, суди схильні ставати на бік платника.
3. Ключове значення у податкових спорах зберігає належне документальне підтвердження господарських операцій та їх економічної обґрунтованості. Таким чином, відкриті джерела можуть бути лише індикатором ризиків, але не замінюють повноцінних доказів у податкових правовідносинах.

Читайте більше:

Документальні податкові перевірки

Перевірка бізнесу митницями: кого з підприємців оминуть документальні перевірки

Документальні позапланові перевірки: ТОП-20 підстав, коли до вас «зайдуть» податківці

Зарплата у вакансії на сайті з працевлаштування та фактична: що ДПС може враховувати

В який термін потрібно надати відповідь на запит податкової та подати документи

Які документи потрібно підготувати для перевірки ДПС у 2026 році

Перетворення юрособи: чи є підставою для документальної позапланової перевірки