Верховний Суд у постанові від 16.12.2025 у справі №140/5829/24 (касаційне провадження №К/990/6088/25) пояснив, що саме має довести податкова для застосування штрафів за Законом України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон №265).
Суть справи:
Під час фактичної перевірки податкова встановила, що підприємство:
- приймало готівкові та безготівкові платежі,
- не застосовувало РРО в момент оплати,
- не видавало покупцям розрахункові документи.
На цій підставі контролюючий орган застосував штраф у розмірі 1 407 186 грн за п. 1 ст. 17 Закону №265.
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали податкову.
Позиція платника податків
Підприємство заперечило висновки перевірки та зазначило, що:
- товар фізично зберігається на складі,
- оплата приймається у магазині,
- передача товару покупцю відбувається пізніше,
- фіскалізація та видача чека здійснюються у момент фактичної передачі товару.
Ці обставини підтверджувалися первинними документами, складським обліком та внутрішнім переміщенням товарів.
Чи достатньо для застосування штрафу лише того, що оплата через платіжний термінал і реєстрація операції в РРО відбулися не одночасно?
Позиція Верховного Суду
Для застосування штрафу за п. 1 ст. 17 Закону №265 контролюючий орган повинен довести факт невидачі розрахункового документа особі, яка отримує товар.
А не просто:
- часовий розрив між оплатою і фіскалізацією,
- формальну невідповідність у системах обліку.
Верховний Суд наголосив, коли виникає обовʼязок видати чек:
- чек має бути виданий у межах одного процесу передачі товару,
- обовʼязок повʼязаний з фактичним отриманням товару покупцем,
- момент списання коштів з картки не є автоматично моментом видачі чека.
Помилки судів нижчих інстанцій:
- не зʼясували, чи отримували покупці чек при передачі товару,
- не оцінили докази платника,
- не врахували правову позицію Верховного Суду,
- не перевірили методику розрахунку штрафу.
Фактично суди обмежилися формальним посиланням на акт перевірки.
Верховний Суд звернув увагу, що при визначенні штрафних санкцій необхідно встановити:
- кількість порушень,
- їх характер (перше чи повторне),
- період та господарський обʼєкт.
Без цього штраф не може вважатися обґрунтованим.
Рішення Верховного Суду:
- касаційну скаргу платника задоволено,
- рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано,
- справу направлено на новий розгляд.
Ключовий висновок Верховного Суду:
- часовий розрив між оплатою та фіскалізацією сам по собі не доводить порушення,
- податкова має довести саме невидачу чека покупцю при передачі товару.
Джерело: Команда адвокатів Богдана Янківа
Читайте більше:
Оплата через касу банку: чому бізнес може працювати без ПРРО
Адвокати пояснюють, чи є банківські виписки доказами порушення законодавства про РРО
ВС: повернення коштів від шахраїв – право, а не обов’язок банку
Використання нового РРО до оновлення ліцензії не є порушенням: ВС
