
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної та творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Про цю норму статті 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) нагадали у Держпраці.
Вони також роз’яснили, що, відповідно до статті 102-1 КЗпП, сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця-фізичної особи.
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Джерело: Держпраці
Читайте більше:
Сумісництво: оформлення та нюанси працевлаштування
З сумісництва на основне місце роботи чи навпаки: як заповнити Податковий розрахунок
Довідка про зарплату – обов’язкова умова для лікарняних за сумісництвом!
Суміщення посад: зразки заяви та наказу
Сумісництво та суміщення: відмінні риси





















