Після проведення документальної планової виїзної перевірки, податківці застосували до платника податків (далі також – позивач, ТОВ) податкове повідомлення рішення (далі – ППР), адже:
перевіркою встановлено завищення витрат за період 01.01.2024 по 30.09.2024 на суму 10011602,00 грн, внаслідок включення до складу інших операційних витрат сум податку на додану вартість, не підтверджених виписаними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
При цьому, контрагентам позивача анульовано свідоцтва платників ПДВ за неподання звітності протягом року.
Платник податків звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції погодився з доводами відповідача (органу ДПС), що ТОВ за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 безпідставно завищено суму «Інших операційних витрат» по коду рядка 2180 Звіту про фінансові результати (Ф2), внаслідок включення до їх складу ПДВ у розмірі 10011602,00 грн, врахованого у ціні товарів та послуг, придбаних у низки контрагентів, за якими станом на дату початку перевірки (20.12.2024) постачальниками товарів / послуг не складені та не зареєстровані у ЄРПН відповідні податкові накладні
Суд врахував, що наказ Мінфіну від 01.07.1997 №141 «Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість», втратив чинність з 09.08.2019 на підставі наказу Мінфіну від 18.06.2019 №247, хоча пунктом 8 вже не чинного наказу було передбачено, що:
- При неотриманні від продавця (постачальника) податкової накладної на отримані / попередньо оплачені сировину, матеріали, товари, основні засоби та нематеріальні активи, на виконані роботи і послуги, зареєстрованої в ЄРПН в терміни, встановлені податковим законодавством, сума податку на додану вартість відображається за дебетом субрахунку 644 «Податковий кредит», аналітичний рахунок «Податковий кредит непідтверджений», у кореспонденції з кредитом рахунків обліку зобов`язань.
- Наступного дня після останнього дня граничного терміну для реєстрації податкової накладної в ЄРПН сума податку на додану вартість, що міститься в такій податковій накладній, відображається за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» у кореспонденції з кредитом субрахунку 644 «Податковий кредит», аналітичний рахунок «Податковий кредит непідтверджений».
Щодо доводів позивача про підтвердження господарських операцій з контрагентами належним чином складеними первинними документами, суд зауважив, що спір у цій справі не стосувався підтвердження чи не підтвердження реальності здійснення господарських операцій.
Натомість спірним питанням була правомірність дій позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість, включених у ціну придбаних товарів / послуг, до інших витрат операційної діяльності.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку про безпідставність таких дій платника податку, оскільки відповідні суми мали бути відображені як складова собівартості запасів відповідно до пункту 9 Національне положення(стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», що затверджене наказом Мінфіну від 20.10.1999 №246
Водночас суд звернув увагу позивача на наявність у нього права на звернення до господарського суду з позовом про стягнення з контрагентів, які не виконали свого обов`язку з реєстрації податкових накладних у ЄРПН збитків у розмірі сплаченого у ціні придбаних товарів / послуг податку на додану вартість.
Рішення суду першої інстанції наразі не набуло законної сили.
Джерело: рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 у справі №440/6665/25
Читайте більше:
Огляд актуальної судової практики КАС ВС за червень 2025 року
Податкова програла справу: дані з баз без перевірки не є доказом
Відмова у єдиному податку: податковий борг – ключова перешкода
ВС опублікував огляд судової практики КАС ВС за липень 2025 року