Грошові кошти – різновид майна відповідно до глави 13 Цивільного кодексу України, тому одночасне накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти в межах суми позову не є подвійним забезпеченням позову. Такий захід забезпечення позову є обґрунтованим за наявності реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі – ВС) у постанові від 06.08.2025 у справі №759/22148/24.
У справі, що переглядалася, позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти, нерухоме та рухоме майно відповідачів у межах заявленої суми позову.
Суд першої інстанції заяву задовольнив, наклав арешт на майно та рахунки відповідачів у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог, а апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, у задоволенні заяви відмовив, зазначивши, зокрема, про те, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідачів матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог, що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
ВС скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду
У п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві й перебувають у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
ВС зазначив, що арешт грошових коштів і майна відповідачів у межах суми позову не є подвійним або надмірним його забезпеченням, оскільки грошові кошти – частина майна відповідачів, а не окремий вид забезпечення
Встановивши, що між сторонами справді виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясувавши обсяг позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що:
обраний позивачкою вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти відповідачів може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Тобто, суд першої інстанції правильно виснував про наявність правових підстав для забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб, оскільки такий захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою.
Процесуальний закон не забороняє одночасно застосовувати кілька видів забезпечення позову за умови, що вони не перевищують меж забезпечення вимог і не створюють дисбалансу інтересів сторін
Джерело: ВС
Читайте більше:
Актуальні висновки ВС щодо цивільних справ за травень 2025 року
ВС: в якому випадку договір доручення є безоплатним, а в якому – відплатним
Купівля квартири: чому оплата комуналки та покази свідків не доводять право власності