Податківці в суді наполягали, що податковий кредит з ПДВ платником (позивачем) було задекларовано неправомірно, оскільки перевіркою не підтверджено доцільність проведення маркетингових послуг та зв'язок між цими послугами та господарською діяльністю платника.
Апеляційний суд проаналізував вимоги пп. 14.1.36, 14.1.231 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), ст. 3 Господарського кодексу України, абзац 5 ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вказав на таке.
Розумна економічна причина (ділова мета) для цілей податкового обліку передбачає обов`язкову спрямованість господарської операції платника податків на отримання:
позитивного економічного ефекту.
Отже, враховуючи визначення господарської діяльності, наведене в пп. 14.1.36 ПКУ, та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів платника податків та/або їх вартості.
При цьому, колегія суддів зазначає, що не обов`язково, щоб такий ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції.
Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі і операція може виявитися збитковою, що є природнім перебігом подій при здійсненні господарської діяльності.
Більш того, положення ПКУ не ставлять у залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ від наявності чи відсутності доходів у звітному періоді від окремих господарських операцій, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу від усієї господарської діяльності в майбутніх періодах.
Проте, з визначеного ПКУ поняття ділової мети вбачається, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (принаймні за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість отримання доходу
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.
Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції для цілей податкового обліку не можуть вважатися вчиненими в межах господарської операції
Судом встановлено, що позивач уклав договори на надання комплексу послуг, пов`язаних із просуванням товарів певних торгових марок, представником позивача до матеріалів справи надано документи, що підтверджують факт виконання таких послуг, а саме:
- відповідні акти приймання наданих послуг;
- рахунки на оплату послуг;
- податкові накладні;
- платіжні доручення (га даний час – платіжні інструкції) про оплату послуг;
- фото фіксацією виконаних послуг, які надавались до перевірки, з яких вбачається наявність товару у торгових точках постачальників, факт надання послуг з просування товару у конкретних торгових точках (із зазначенням адреси такої точки); період, в якому були надані такі послуги.
Суд вказав, що суб`єкт господарювання проводить свою діяльність на власний ризик, що означає його відповідальність за ефективність та доцільність прийнятих рішень, він самостійно вирішує, які саме витрати йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності, та вправі самостійно обирати виконавців послуг
Здійснення господарської компетенції знаходиться за межами контролю податкового органу. В рамках здійснення податкового контролю податковий орган лише перевіряє реальність операцій з придбання послуг, наявність у платника належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту понесення витрат за цими операціями, однак:
без оцінювання доцільності таких послуг, її ефективності, впливу змістового наповнення послуг на результат діяльності платника.
Колегія суддів зазначила, що господарські операції цілком збігаються з напрямками господарської діяльності підприємства та здійснюються з метою отримання доходу від реалізації виготовленої продукції, кількість реалізації якої напряму залежить від попиту споживача.
Джерело: постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №480/3674/20
Статті на тему:
Документальні податкові перевірки
Як проводять та що перевіряють під час фактичної перевірки
Камеральні перевірки: строки, штрафи та оскарження результатів
Віртуальний мораторій чи реальні перевірки: що чекатиме бізнес?!
Перевірка контрагента: інструменти, джерела та сигнали небезпеки
Пов’язаність з господарською діяльністю та ділова мета у фокусі уваги податкової