Заголовок тимчасово відсутній

1. Бухоблік Генератори та зарядні станції призначені для використання протягом тривалого часу, тож у бухобліку це необоротний актив – ОЗ або МНМА. Залежно від вартісної межі МНМА, прийнятої у бухобліку та закріпленої в обліковій політиці, вони й класифікуватимуться як ОЗ або як МНМА. Кожне підприємство може встановити цю межу на власний розсуд без будь-яких обмежень щодо суми.

Якщо підприємство не коригує фінрезультату з метою бухобліку або не є платником податку на прибуток, воно може не зважати на податкову вартісну межу між ОЗ та МНМА в розмірі 20 тис. грн без ПДВ, установлену пп. 14.1.138 ПКУ, і встановлювати її виключно на власний розсуд. Але якщо підприємство коригує фінрезультат, то у податковому обліку ОЗ йому доведеться розмежовувати ОЗ та МНМА виходячи саме з податкової вартісної межі 20 тис. грн. Тому зазвичай такі підприємства і в бухобліку встановлюють таку саму межу, щоб уніфікувати бухгалтерський та податковий облік ОЗ та МНМА.

Як у бухобліку (п. 5 НП(С)БО 7), так і в податковому обліку (пп. 138.3.3 ПКУ) генератори та зарядні станції включають до 4-ї групи основних засобів «Машини та обладнання», в якій мінімально допустимі строки корисного використання для потреб коригування фінрезультату становлять 5 років, а в бухобліку строк обирають у разі визнання цього об’єкта активом (п. 23 НП(С)БО 7).

Генератори та зарядні станції, які визначені як ОЗ (не МНМА!), можуть підпадати під прискорену амортизацію. Зокрема, за нормами п. 43‑1 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ під час визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на період із 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів четвертої групи (машини та обладнання) використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює двом рокам. Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені п. 43-1 підрозд. 4 розд. ХХ ПКУ, використовують незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.

Для цього генератори та зарядні станції обов’язково мають бути введені в експлуатацію платником податків у межах одного з податкових (звітних) періодів з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року та не бути у використанні, тобто прискорена амортизація – виключно для нових ОЗ. І їх потрібно використовувати у власній господарській діяльності та не можна продавати або надавати в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).

2. Екологічний податок та дозвіл на викиди Відповідно до п. 46 підрозд. 5 розд. XX ПКУ тимчасово, на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів із дня його припинення або скасування, для потреб застосування розділу VIII ПКУ не вважаються стаціонарними джерелами забруднення у значенні, наведеному в пп. 14.1.230 ПКУ, електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД.

В ІПК ДПСУ від 17.01.2024 №263/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК та від 20.05.2024 №2794/ІПК/99-00-04-01-03 ІПК податківці звертають увагу на те, що у період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів із дня його припинення або скасування СГ, який використовує електрогенераторну установку, що класифікується за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, та не має інших об’єктів оподаткування екологічним податком, не подає декларацію з екологічного податку та відповідно його не сплачує.

Позаяк електрогенераторні установки, що класифікуються за кодом 8502 згідно з УКТ ЗЕД, тимчасово не належать до стаціонарних джерел забруднення, на них не потрібно отримувати дозвіл на викиди, передбачений у Законі «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992 №2707.

3. Зберігання пального для генератора. У ст. 18 Закону №481 визначено кілька тимчасових положень щодо зберігання пального для генераторів. А саме: на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

СГ має право зберігати пальне для генератора обсягом до 2 000 літрів на кожному об’єкті, забезпеченому генератором, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг).

Без ліцензії можна зберігати лише пальне, призначене для заправляння генератора, та й то тимчасово. Якщо ж пальне буде переспрямовано для інших потреб, зокрема для заправляння автомобілів, то наведена пільга на такі випадки не поширюється і на таке зберігання треба отримати ліцензію.

4. Акциз. Якщо підприємство зберігатиме пальне, яке використовуватимуть суто для заправлення генератора, та загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального не перевищуватиме 2000 л, обов’язку щодо реєстрації акцизного складу не виникатиме.
Законодавці на початку 2023 доповнили ПКУ ще одним випадком, коли у суб’єкта, який зберігає пальне тільки для заправки генератора, не виникає акцизний склад (п. 47 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ). Так, з 03.01.2023 тимчасово (!), на період дії ВС плюс ще місяць у доповнення (!) до критеріїв, визначених п.п. 14.1.6 ПКУ, не вважається акцизним складом приміщення або територія, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, яке використовується виключно для заправлення генераторів, не перевищує 2000 літрів. По суті, це правило дозволяє не реєструвати акцизний склад тим, у кого наявний невеликий склад (до 2 куб. м), але при цьому оборот через цей склад проходить вагомий (більше 1000 куб. м).
Тому якщо комусь це воєнне послаблення стане у пригоді, то можна ним скористатися. Головне, пам’ятати, що це воєнне послаблення стосується тільки випадку, коли з нього пальне витрачається тільки на заправлення генераторів, виключаючи будь-які інші цілі!
Ті ж, хто не вписався у жодне із вищезгаданих вимог, щоб зберігати пальне для заправки генератора, навіть у воєнний час, повинен буде реєструватися платником пального акцизу.

Раді допомогти, звертайтесь ще!