Пунктом п’ятим частини першої статті 24 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП України) встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі.
Слід враховувати, що відповідно до статті 187 КЗпП України неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.
Згідно зі статтею 199 КЗпП України розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною вимоги про розірвання трудового договору з неповнолітнім може бути те, що подальше виконання трудових обов’язків неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси.
Відповідно до статті 198 КЗпП України, розірвати трудовий договір з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можна тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. Звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках, при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України.
Джерело: Держпраці
