Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Банку (відповідач) у справі за позовом фізичної особи до Банку про захист прав споживача.
Позивач посилалася на те, що блокування банком її рахунків без законних підстав є порушенням договірних зобов’язань і прав клієнта на розпорядження своїми коштами. Одностороннє припинення виконання договору банківського обслуговування суперечить принципу належного виконання зобов’язань.
При спробі відкрити рахунки в інших банках отримувала відмову через її «неблагонадійність». Законність її вимог підтверджена судовим рішенням, яким визнано дії банку незаконними та зобов’язано усунути обмеження.
Рішенням районного суду, з яким погодився апеляційний суд, позов задоволено. Судові рішення мотивовано тим, що банк належним чином:
- не обґрунтував й не надав належних доказів правомірності блокування карткового рахунку, відкритого на ім’я позивача;
- не надав доказів звернення із заявою до правоохоронних органів про незаконні, на думку банку, дії клієнта;
- не довів порушення позивачем вимог законодавства, зокрема Закону України від 06.12.2019 №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон), за наслідками порушення яких було заблоковано її карткові рахунки, порушивши строки зупинення фінансових операцій, передбачені вказаним законом без належного обґрунтування.
Верховний Суд не погодився з висновками судів, судові рішення скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову, з огляду на таке.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону, суб'єкти первинного фінансового моніторингу мають право вимагати від клієнта необхідну інформацію та документи для перевірки. Вони зобов'язані вживати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів із високим ризиком ділових відносин, відповідно до ч. 1 ст. 12 цього ж Закону.
Позивач допустила порушення банківського законодавства, а саме:
Це і стало підставою для встановлення клієнту (позивачеві) неприйнятно високого ризику й, відповідно, відмови від підтримання ділових відносин. Водночас відмова від підтримання ділових відносин є підставою для обмеження позивача в користуванні її рахунками як фізичної особи, що спонукало банк до направлення листа з повідомленням про розірвання відносин та надання нею реквізитів в іншому банку для перерахування залишків з її рахунків.
Рішення розірвати укладені з фізичною особою договори та закрити поточні рахунки прийняті банком на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону, а саме у зв’язку із встановленням неприйнятно високого ризику за результатами переоцінки банком ризику клієнта.
Банк мав право відмовитись від договорів із клієнтом ризик ділових відносин з яким є високим, оскільки довів, що клієнт порушив банківські правила, використовуючи рахунок фізичної особи для ведення підприємницької діяльності.