Положеннями Закону України від 22.02.2024 № 3586-IX «Про аграрні ноти» (далі – Закон №3586), який набрав чинності 01 січня 2025 року внесено зміни до ч. 4 ст. 18 та доповнено новим пунктом ч. 1 ст. 24 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон №1952).
Варто зазначити, що Закон №3586 регулює відносини, що виникають під час видачі, обігу, припинення аграрних нот, звернення стягнення за аграрними нотами.
Аграрна нота – це неемісійний цінний папір, що посвідчує безумовне зобов’язання боржника, забезпечене заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти кредитору відповідно до умов, визначених таким цінним папером.
Аграрні ноти використовуються як інструмент залучення грошових коштів у сільське господарство України та/або для здійснення розрахунків за чинними договорами.
Боржником, у контексті Закону №3586 є особа, яка видала аграрну ноту, що посвідчує її зобов’язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти відповідно до умов, визначених у такій аграрній ноті.
Інформація про видачу, зміст і зміну реквізитів, припинення та обтяження аграрних нот, а також про початок примусового виконання зобов’язань за аграрними нотами відображається в Реєстрі аграрних нот.
Так, новими положеннями частини четвертої ст. 18 Закону №1952 встановлено, що під час проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (крім земельних ділянок для ведення садівництва) державний реєстратор обов’язково використовує відомості з Реєстру аграрних нот (далі – РАН) щоб встановлення наявності чи відсутності факту використання відповідної земельної ділянки, зазначеної в РАН як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.
У зв’язку із цим, частину першу ст. 24 Закону №1952 доповнено новою підставою для відмови в проведенні державної реєстрації прав, відповідно до якої підставою для відмови в державній реєстрації прав є відсутність дозволу кредитора за аграрною нотою на проведення державної реєстрації прав у результаті відчуження боржником за відповідною аграрною нотою належної земельної ділянки (крім звернення стягнення на предмет іпотеки), права оренди, права емфітевзису або права суперфіцію, укладення договору суборенди, розірвання договору оренди, емфітевзису або суперфіцію, внесення змін до такого договору або відмову від нього – у разі якщо земельна ділянка зазначена в РАН як місце вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.
Таким чином, новими положеннями Закону №1952 запроваджується обов’язок державних реєстраторів прав на нерухоме майно здійснювати перевірку відомостей із РАН шляхом електронної інформаційної взаємодії Реєстру аграрних нот та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з метою встановлення наявності чи відсутності факту використання земельної ділянки, зазначеної в РАН, як місця вирощування заставленої майбутньої сільськогосподарської продукції.
Джерело: Мін'юст