Платник податків у зверненні до ДПС повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи. Починаючи з вересня 2024 року одночасно працює найманим працівником. Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
- Чи зобов’язаний платник продовжувати сплачувати ЄСВ за себе як за фізичну особу – підприємця – платника єдиного податку третьої групи?
- У разі якщо платник не зобов’язаний сплачувати єдиний внесок, то як правильно подавати звітність з ЄСВ?
- Чи повинен платник повідомляти контролюючий орган про факт сплати ЄСВ роботодавцем?
Щодо першого та другого питань
Згідно з п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – Закон №2464) платниками ЄСВ є фізичні особи – підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Для платників, зазначених у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, які обрали спрощену систему оподаткування, ЄСВ нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок – сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону №2464).
Частиною п'ятою ст. 8 Закону №2464 визначено, що ЄСВ для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлюється у розмірі 22 відсотка.
Крім того, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону №2464 платниками ЄСВ є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно–правовими договорами.
Базою нарахування ЄСВ для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно–правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону №2464).
Водночас частиною шостою ст. 4 Закону №2464 встановлено, що особи, зазначені, зокрема у п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України від 15.07.2021 №1667-IX «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ, встановлену Законом № 2464. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з цим згідно зі ст. 6 Закону № 2464 платник ЄСВ зобов'язаний, зокрема:
- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати ЄСВ до податкового органу за основним місцем обліку платника ЄСВ (п. 1 частини другої ст. 6 Закону №2464);
- подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування ЄСВ в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника ЄСВ у строки та порядку, встановлені Кодексу (п. 4 частини другої ст. 6 Закону №2464).
Фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування подають податкову декларацію платника єдиного податку за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку».
Згідно з приміткою 10 до Декларації невід’ємною частиною Декларації є додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1), який подається та заповнюється фізичними ст. 296 Податкового кодексу України, та які є платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону №2464. Додаток 1 не подається та не заповнюється зазначеними платниками, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону №2464, що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе ЄСВ. Такі особи можуть подавати Додаток 1 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Отже, фізична особа – підприємець, який має основне місце роботи звільняється від сплати за себе ЄСВ за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску. При цьому Додаток 1 до Декларації не заповнюється і не подається.
Такі особи можуть бути платниками ЄСВ за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску.
Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ, встановлену Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Крім того, подання фізичними особами – підприємцями додаткових документів щодо інформування контролюючого органу про працевлаштування та сплату ЄСВ роботодавцем чинним законодавством не передбачено.
