
Для отримання ліцензії суб’єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі, у якій зазначається наступна інформація:
- реквізити заявника;
- вид ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, для отримання якої подається заява;
- найменування та код органу ліцензування, до якого подається заява;
- адреса місць зберігання пального у стаціонарних резервуарах та ідентифікатор об’єкта оподаткування;
- код/коди адміністративно-територіальної одиниці та території територіальної громади згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, у/на якій розміщені місця зберігання пального у стаціонарних резервуарах;
- код класифікації доходів бюджету, сума внесеного платежу, номер і дата платіжної інструкції, що підтверджує внесення чергового платежу за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності;
- загальна місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
- загальна місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;
- про наявність ємностей та / або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (ст. 43 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», далі – Закон №3817).
Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначають про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і наводять такі відомості:
- для стаціонарних резервуарів – загальна місткість і їх фактичне місцезнаходження;
- для нестаціонарних ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно): для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно – про їх наявність, без зазначення загальної кількості таких ємностей, та про їх фактичне місцезнаходження; для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна – місткість кожної ємності та загальна місткість ємностей, без зазначення їх фактичного місцезнаходження.
Коли сплачувати за ліцензію
Перший платіж за ліцензії на право, зокрема, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки здійснюється до отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у розмірі, визначеному Законом №3817 (ст. 53 Закону №3817).
Джерело: ЗІР, Категорія: 113.04
Читайте більше:
Який об’єм палива юрособа зберігає без ліцензії та реєстрації акцизного складу
Паливозаправник для власної техніки: коли це не акцизний склад і коли ліцензія не потрібна
Торгівля пальним (зберігання пального): сплата за ліцензії у 2026 році
Торгівля пальним у 2026 році: основні правила
Пальне «понад ліміт»: чи загрожує штраф за зберігання без ліцензії





















