Працівники Товариства призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом увільняються від роботи на час несення військової служби зі збереженням місця роботи і посади.
Водночас, Товариством, як роботодавцем було прийнято рішення про збереження за такими працівниками середнього заробітку під час виконання ними державних/громадських обов’язків шляхом надання останнім окремої виплати на період проходження військової служби.
При цьому, на підставі положень Колективного договору платник податків здійснює на користь таких працівників на період проходження військової служби добровільну виплату мобілізованим працівникам.
Таким чином, платник податків запитав, зокрема:
- за якою ставкою військового збору в розумінні п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ) повинна оподатковуватись добровільна виплата мобілізованим працівникам, яка здійснюється платником податків на період проходження мобілізованими працівниками військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, якщо така виплата здійснюється на підставі положень Колективного договору – 1,5 чи 5 відсотків?
Податківці вказали, що згідно з пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата для цілей розділу IV ПКУ – основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Так, відповідно до пп. 2.2.12 п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 (далі – Інструкція №5), фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема оплата за невідпрацьований час, а саме оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час.
Згідно зі ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
За працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи викладене, дохід у вигляді заробітної плати, до складу якої входить фонд додаткової заробітної плати, виплачується юридичною особою (роботодавцем) на користь фізичної особи (працівника) на підставі укладеного трудового договору (контракту) і не носить «добровільного характеру». Тобто, оплата праці працівника є обов’язковою виплатою роботодавця.
Крім того, відповідно до КЗпП, за виконання державних або громадських обов’язків, якщо вони виконуються в робочий час, виплачується середній заробіток, який входить до складу додаткової заробітної плати.
Разом з тим, мобілізованим працівникам виплачується виключно грошове забезпечення, тобто положеннями КЗпП не передбачено виплати середнього заробітку.
Податківці проаналізували приписи пп. 163.1.1, п. 164.2, п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ та вказали на таке.
Ставка військового збору становить, зокрема:
- для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ;
- для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань – 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору з доходів платників військового збору, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ здійснюються в порядку, встановленому розділом IV ПКУ, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.
Таким чином, дохід, що виплачується юридичною особою на користь фізичної особи (мобілізованого працівника) у вигляді додаткової виплати, якщо такий працівник є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту, інших утворених відповідно до законів України військових формувань:
оподатковується військовим збором за ставкою 5%