Безкоштовний вебінар: Бронювання-2027 і зарплатно-кадровий аудит до кінця року & Зарплата у звітності

У позові відмовили, але судовий збір стягнули: коли відповідач усе одно платить за спір

Верховний Суд пояснив, за яких умов суд може покласти судові витрати на відповідача, якому відмовлено в позові. За ч. 9 ст. 141 ЦПК України це можливо, якщо протиправні дії або бездіяльність відповідача спричинили виникнення спору, який розглядався судом за його участю. У такому разі висновок про протиправність поведінки відповідача в мотивувальній частині рішення може бути підставою для стягнення з нього судових витрат

1

8

Подобаються наші матеріали? Додайте нас в улюблені джерела Google, щоб частіше бачити наші новини в пошуку та ШІ-оглядах в Google.

Додати


Обставини справи


У справі, що переглядалася, орган Держгеокадастру передав у приватну власність для садівництва земельну ділянку, розташовану в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак. Після того як набувачка продала ділянку, прокурор в інтересах держави звернувся до суду, зокрема, з вимогами про скасування наказу про її передачу та повернення ділянки від останнього набувача.


Суд першої інстанції зобов’язав останнього набувача повернути ділянку у власність держави, а в решті вимог відмовив. Суд установив, що орган Держгеокадастру передав ділянку з порушенням закону, а для її повернення окремо скасовувати наказ не є ефективним способом захисту. Витрати зі сплати судового збору суд стягнув з усіх трьох відповідачів.


Апеляційний суд залишив рішення суду в частині розподілу судових витрат за скаргою органу Держгеокадастру без змін.


ГУ Держгеокадастру у Полтавській області оскаржило в касаційному порядку судові рішення лише в частині:


  1. стягнення з нього судового збору, посилаючись на відмову в задоволенні позовної вимоги до нього. Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.


Правова позиція Верховного Суду


Переглядаючи справу та забезпечуючи єдність судової практики, Верховний Суд (далі – ВС) у постанові від 09.11.2026 у справі №545/492/20 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зазначена норма процесуального права щодо розподілу судових витрат є загальною й імперативною нормою для суду. Суд зобов’язаний здійснити належний розподіл як за заявою учасника, так і з власної ініціативи, забезпечуючи захист майнових інтересів позивача та державного бюджету.

Разом з тим відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат пропорційно до задоволених вимог, якщо спір виник унаслідок неправильних дій сторони. Застосування цього положення є правом, а не обов’язком суду.


Ця норма є процесуальною санкцією за:


  1. порушення норм процесуального права – зловживання стороною чи її представником процесуальними правами;
  2. правопорушення в матеріально-правових відносинах – неправильні дії сторони (порушення прав або невиконання обов’язків), які спричинили виникнення спору.


Для покладення витрат на сторону незалежно від результату вирішення спору необхідно встановити:


  1. протиправність її поведінки;
  2. причинний зв’язок між такою поведінкою та виникненням судового спору;
  3. факт розгляду цього спору судом за участю відповідної особи як сторони.


Тлумачення норми ч. 9 ст. 141 ЦПК України дає можливість навести такі умови її застосування:


  1. особа вчинила протиправну поведінку (рішення, дії або бездіяльність) у матеріальних правовідносинах;
  2. така протиправна поведінка особи призвела до виникнення спору;
  3. даний спір був предметом судового розгляду;
  4. ця особа залучена до участі у справі як сторона;
  5. особа не є такою, що програла справу за висновком у резолютивній частині рішення суду, оскільки в цьому випадку судові витрати на неї були б покладені на підставі частин 1 і 2 ст. 141 ЦПК України;
  6. встановлення наявності всіх наведених умов є правом, а не обов’язком суду.

ВС зазначив, що встановлений у мотивувальній частині судового рішення висновок про протиправність дій відповідача, які спричинили виникнення спору, може бути самостійною процесуальною підставою для покладення на нього судових витрат, навіть якщо в резолютивній частині рішення в позові до нього відмовлено.

У цій справі саме незаконне рішення органу Держгеокадастру про передачу земельної ділянки у приватну власність спричинило судовий спір. Тому суди обґрунтовано поклали на нього частину судових витрат.


За результатами розгляду, ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині – без змін. Підстав для відступу від раніше сформульованих висновків ВС не встановлено.


Джерело: ВС


Читайте більше:


Огляд практики КЦС ВС за вересень 2026 року: ключові правові висновки

Самочинне будівництво на комунальній землі: ВС пояснив умови затвердження мирової угоди

Навчання, трудова книжка російською та відомості ОК-5: висновки суду щодо пенсійного стажу

Захист ділової репутації та свобода слова: коли критика не підлягає спростуванню – позиція ВС

Повернення укриття у державну власність: Велика Палата ВС визначила ефективний спосіб захисту

Катерина Чучаліна

Експерт

Катерина Чучаліна

Податковий експерт, адвокат, консультант у спорах з держорганами

Матеріали на сайті https://7eminar.ua можуть містити роз'яснення державних органів та погляди зовнішніх авторів. Їхній зміст не завжди збігається з позицією редакції. Кожна публікація відображає особисту думку автора. Редакція не редагує авторські тексти і не несе відповідальності за їх зміст.
1

8

1

10

1

9

4

270

1

8

1

9

1

1792

1

10

2

37

2

102

5

61

1

25

5

1781

2

30

4

2264

4

2728

4

200

1

1587

6

8240

2

29