Заряджайте знання – оформлюйте передплату і отримуйте павербанк🎁

Оформлення ПМП за кордоном – не підстава для припинення страхових виплат: рішення КСУ

29 вересня 2026 року Конституційний Суд України визнав неконституційним припис, за яким страхові виплати та соціальні послуги припинялися потерпілим після оформлення документів для виїзду на постійне проживання або залишення на постійне проживання за кордоном

2

10

Подобаються наші матеріали? Додайте нас в улюблені джерела Google, щоб частіше бачити наші новини в пошуку та ШІ-оглядах в Google.

Додати


Велика палата Конституційного Суду України (далі – КСУ) 29 вересня 2026 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 40 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон) та ухвалила Рішення № 6-р/2026.


Оспорюваним приписом встановлено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються:

якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

На думку Верховного Суду, цей припис є:


  1. дискримінаційним і без конституційних підстав звужує зміст та обсяг існуючих соціальних прав.
Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, КСУ визнав оспорюваний припис таким, що не відповідає Конституції України

Суд дійшов висновку, що оспорюваний припис суперечить принципу рівності, закріпленому частинами першою, другою статті 24 Конституції України.


КСУ звернув увагу й на те, що оспорюваний припис передбачає повне та безстрокове припинення страхових виплат і соціальних послуг з моменту оформлення документів – незалежно, зокрема, від:


  1. віку особи;
  2. ступеня втрати працездатності;
  3. тяжкості стану здоров’я;
  4. наявності утриманців чи можливості надавати послуги дистанційно.


Припис не містить винятків, не визначає умов поновлення виплат і послуг та не внормовує ситуацій, коли особа не виїхала або повернулася в Україну.


Таке регулювання:


  1. порушує сутнісний зміст права на соціальний захист;
  2. не відповідає вимозі юридичної визначеності;
  3. не узгоджується з принципом соціальної держави, принципами відповідальності держави перед людиною та добропорядного врядування;
  4. не узгоджується з обов’язком держави гарантувати піклування та захист своїм громадянам за кордоном.

Отже, оспорюваний припис суперечить також статті 1, частині другій статті 3, частині першій статті 8, частині третій статті 25 та частині першій статті 46 Конституції України.

Також Суд визнав, що юридична ситуація осіб, які перебувають за кордоном, об’єктивно інша:


  1. ускладнено перевірку обставин, що є підставою для страхових виплат, а надання окремих соціальних послуг може потребувати фізичної присутності особи в Україні.


Тому держава може:


  1. диференціювати порядок здійснення страхових виплат залежно від місця фактичного перебування особи;
  2. запроваджувати обґрунтовані вимоги щодо регулярного підтвердження права на них і механізми верифікації одержувачів;
  3. укладати міжнародні договори про соціальне забезпечення.

В умовах воєнного стану держава може, а в окремих випадках зобов’язана, встановлювати механізми контролю цільового використання державних коштів.

Проте Конституція України не надає ВРУ повноважень ухвалювати закон, яким повністю та безстроково припиняються всі страхові виплати і соціальні послуги лише на підставі оформлення особою документів для постійного проживання за кордоном.


У Рішенні КСУ наголошено:

Держава не може у свавільний спосіб скасовувати чи обмежувати конституційні права, зокрема право на соціальний захист.

Суд зазначив, що наявність або відсутність міжнародних договорів, обов’язкових для України, та їх зміст не є підставами для обмеження або скасування конституційних прав особи. Визнання оспорюваного припису неконституційним не ставить під сумнів чинність таких договорів.


Припис, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Рішення. Верховній Раді України належить привести нормативне регулювання, установлене цим приписом, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Рішення КСУ є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Джерело: КСУ


Читайте більше:


Попередній договір є, основного немає: ВС визначив долю сплаченого авансу

8 тис. кв. м готелю не вистачило: ВС дозволив банку забрати ще 1,5 тис. кв. м іпотеки

Вилучення документів поліцією зупиняє податкову перевірку: позиція Верховного Суду

КЦС ВС оприлюднив огляд судової практики за серпень 2026 року: ключові правові висновки

Верховний Суд узагальнив практику щодо доказів і доказування у цивільному та господарському процесах

Катерина Чучаліна

Експерт

Катерина Чучаліна

Податковий експерт, адвокат, консультант у спорах з держорганами

Матеріали на сайті https://7eminar.ua можуть містити роз'яснення державних органів та погляди зовнішніх авторів. Їхній зміст не завжди збігається з позицією редакції. Кожна публікація відображає особисту думку автора. Редакція не редагує авторські тексти і не несе відповідальності за їх зміст.
2

10

1

4

1

5

1

6

1

8

1

12

1

13

18

14573

3

17

1

9

14

9770

1

7

1

10

8

22061

4

17

2

22

1

9

1

8

1

24

1

13