
Як повідомляє «Судово-юридична газета», позивач (військовозобов’язаний) у січні 2026 року звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації як особа, яка має на утриманні трьох дітей віком до 18 років. Заяву він адресував голові комісії ТЦК та СП та направив через поштовий зв’язок до ЦНАП, який мав забезпечити її подальший розгляд у встановленому порядку.
У відповідь, ЦНАП повідомив заявника, що подання документів для оформлення відстрочки поштовим відправленням не передбачене. У листі зазначалося, що для отримання послуги особа повинна особисто з’явитися до центру надання адміністративних послуг із документами, які підтверджують право на відстрочку. Після цього звернення фактично не було передано на розгляд по суті.
Вважаючи такі дії незаконними, чоловік звернувся до суду.
Правова позиція ЦНАП
Відповідач (ЦНАП) наполягав, що діяв відповідно до постанови КМУ від 16.05.2024 №560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі – Постанова №560), яка передбачає подання заяв про відстрочку особисто через центр надання адміністративних послуг.
На думку ЦНАП, надсилання заяви поштою без особистого звернення заявника порушувало встановлений порядок. Крім того, відповідач посилався на процедуру формування електронної заяви через адміністратора ЦНАП, яка передбачає її перевірку та підписання заявником. Саме тому орган вважав неможливим подальший розгляд документів, отриманих поштовим відправленням.
Правове обґрунтування суду
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у рішенні від 08.06.2026 у справі №160/1081/26 проаналізував норми:
- Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- Постанови №560.
Суд звернув увагу, що формулювання про особисте подання заяви визначає насамперед суб’єкта звернення.
На переконання суду, надсилання заяви поштою самим військовозобов’язаним також є формою його особистого волевиявлення і не змінює суб’єкта звернення. Тому сам по собі спосіб подання заяви не міг бути підставою для відмови у її розгляді.
Крім того, суд зазначив, що заява позивача є зверненням громадянина в розумінні Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян». Отже, після її отримання орган був зобов’язаний розглянути звернення та прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.
Суд встановив, що після отримання заяви та доданих документів ЦНАП не здійснив її розгляд по суті та не прийняв рішення у формі, передбаченій спеціальним законодавством.
Натомість орган обмежився листом-роз’ясненням про необхідність особистого прибуття заявника. Фактично звернення залишилося без розгляду.
На думку суду, така поведінка свідчить не про реалізацію дискреційних повноважень, а про невиконання покладеного законом обов’язку розглянути заяву та ухвалити передбачене законодавством рішення. Саме тому суд визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про надання відстрочки.
Що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов.
Водночас суд наголосив, що не може підміняти собою комісію ТЦК та СП та вирішувати питання про надання відстрочки замість неї. Оцінка поданих документів і прийняття рішення про надання або відмову у наданні відстрочки належать до компетенції відповідної комісії.
З огляду на це суд зобов’язав ЦНАП повторно розглянути заяву позивача та забезпечити ухвалення рішення відповідно до вимог законодавства з урахуванням правової оцінки, викладеної у судовому рішенні. Також на користь позивача стягнуто 1064,96 грн судового збору
Джерело: «Судово-юридична газета»
Читайте більше:
Чи дає загибель близького родича на війні право на відстрочку
У який строк потрібно з’явитися по повістці після відновлення працездатності
Законопроєкт про мобілізацію: для частини працівників пропонують відстрочку
Відстрочка для батька трьох дітей: чи приймається іноземне свідоцтво про народження
З 5 червня 2026 року штраф за непройдене ВЛК обмежено придатним уже не загрожує




















