
- У чому суть проблеми
- Аргументи на користь ФОП
- Особливість послуг за Програмою медичних гарантій
- Висновок
У чому суть проблеми
Підпунктом 197.1.5 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачено звільнення від ПДВ операцій постачання послуг з медичного обслуговування населення, які надаються закладами охорони здоров’я, що мають відповідну ліцензію.
Поняття «заклад охорони здоров’я» наведене у статті 3 Закону України від 19.11.1992 №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров'я», із якого:
Заклад охорони здоров’я – юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників і фахівців з реабілітації.
Тому саме формулювання «заклади охорони здоров’я» стало підставою для того, щоб податкові органи у своїх роз’ясненнях почали відмовляти ФОП у праві на застосування цієї пільги (наприклад, ІПК ДПС України від 21.10.2020 №4339/ІПК/99-00-04-05-03-06, ІПК ДПС від 20.02.2025 №898/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК; ІПК ДПС від 24.07.2024 №3793/ІПК/99-00-21-03-02; ІПК ГУ ДПС у Хмельницькій області від 07.02.2024 №621/ІПК/22-01-24-02-10).
Податкова служба зазвичай трактує норму буквально: якщо вказано «заклад охорони здоров’я», то, на її думку, йдеться виключно про юридичних осіб.
У результаті під час перевірок ДПС може донараховувати ФОП ПДВ на медичні послуги, навіть якщо такі послуги:
- надаються на підставі медичної ліцензії;
- фінансуються НСЗУ;
- входять до Програми медичних гарантій;
- фактично є тотожними послугам, які надають медичні заклади – юридичні особи.
Оскаржити можливі донарахування можна як в адміністративному, так і в судовому порядку. Водночас слід враховувати, що через відсутність чіткої законодавчої норми судова практика може бути неоднорідною, а результат спору – непередбачуваним.
Аргументи на користь ФОП
Попри позицію податкової, у ФОП є низка аргументів для захисту свого права на пільгу.
1. Законодавство про охорону здоров’я дозволяє ФОП здійснювати медичну практику
Фізичні особи – підприємці мають право:
- отримувати ліцензію на медичну практику;
- укладати договори з НСЗУ;
- бути офіційними надавачами медичних послуг;
- реєструвати місця надання медичних послуг.
Тобто фактично ФОП здійснює ту саму діяльність у сфері охорони здоров’я, що і юридична особа.
2. У пп. 197.1.5 ПКУ немає прямої заборони для ФОП
Норма не містить формулювань «крім ФОП», «лише юридичними особами», «закладами охорони здоров’я – юридичними особами».
Це створює неоднозначність у трактуванні норми.
Також, варто взяти на озброєння для свого захисту п. 56.21 ПКУ за яким, якщо норми законодавства допускають неоднозначне трактування прав та обов’язків платників податків, рішення має прийматись на користь платника податків.
3. Принцип податкової нейтральності
ФОП і юридичні особи можуть надавати однакові медичні послуги в межах однієї державної програми та за однаковими тарифами НСЗУ.
Якщо юридична особа користується пільгою з ПДВ, а ФОП – ні, виникає нерівність лише через організаційно-правову форму діяльності.
Такий підхід суперечить принципу податкової нейтральності та фактично ставить ФОП у гірші умови порівняно з іншими надавачами медичних послуг.
Особливість послуг за Програмою медичних гарантій
Окремим аргументом є те, що тарифи на послуги в межах Програми медичних гарантій визначаються державою через НСЗУ.
ФОП фактично не може:
- самостійно збільшити вартість послуг на суму ПДВ;
- перекласти податкове навантаження на пацієнта;
- змінити тариф, погоджений НСЗУ.
Тому донарахування ПДВ у таких випадках призводить до фактичного зменшення бюджетного фінансування, яке виділялося державою саме на медичні послуги.
Висновок
Сьогодні питання застосування пільги з ПДВ за пп. 197.1.5 ПКУ до ФОП-медиків залишається дискусійним. Податкова служба переважно заперечує право ФОП на таке звільнення, однак у платників податків є аргументи для захисту своєї позиції.
Ключовими аргументами є:
- право ФОП здійснювати медичну практику на підставі ліцензії;
- відсутність прямої заборони у ПКУ;
- принцип тлумачення неоднозначностей на користь платника;
- особливості фінансування медичних послуг у межах державної програми гарантій.
З огляду на ризик спорів, платникам доцільно додатково оцінювати перспективи захисту своєї позиції самостійно разом із адвокатом.
Іванна ВІЗІНСЬКА, консультант з питань бухгалтерського обліку та оподаткування
Читайте більше:
«Скринінг здоров’я 40+»: коли медичні послуги не оподатковуються ПДВ
Як платнику ПДВ перевірити статус ризиковості в Е-кабінеті
Податкова декларація з ПДВ із додатками: інструкція заповнення
Хто є платником ПДВ: основні категорії
Зведені ПН за п. 198.5 ПКУ: заповнення + зразок




















