Податківцями на підставі наказу від 24.04.2024 та п. 75.1, пп. 78.1.1, ст. 79 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків (далі – платник, позивач, скаржник) з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання, відображеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства від 31.10.2022 за звітний період – три квартали 2022 року.
Висновки перевірки
За результатами перевірки був складений акт від 07.05.2024, у якому зафіксовано порушення позивачем: п. 57.1 пп. 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ в частині:
несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на прибуток, визначеного у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали 2022 у сумі 39 748 001,32 гривень із затримкою сплати більше 30 календарних днів, а саме: із затримкою 186 календарних днів.
18.06.2024 на підставі акту перевірки, орган ДПС (далі – відповідач, орган ДПС) прийняв податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) форми «Ш» про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання у сумі 19 874 000,66 гривень.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанції позивачеві
Вважаючи ППР протиправним, платник звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач мав можливість для своєчасної сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на прибуток за три квартали 2022 року.
Обставини справи
Суди встановили:
- сертифікат (висновок) ТПП, який засвідчує обставини непереборної сили (форс-мажор) позивачем до контролюючого органу не надавався, ні вході перевірки, ні разом з наданими заперечення до акту перевірки;
- заява про відсутність можливості виконання податкових обов`язків та документи, які б підтверджували таку інформацію у порядку, передбаченому наказом Мінфіну від 29.07.2022 №225, яким затверджено «Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження» (далі – Порядок №225), до органу ДПС не подавалися;
- під час періоду прострочення виконання обов`язку зі сплати податку на прибуток позивачем сплачувалися інші податки;
- були наявними залишки грошових коштів на банківських рахунках позивача кожного місяця, коли тривало прострочення виконання обов`язку зі сплати податку на прибуток, розмір якого дозволяв позивачеві виконати свій податковий обов`язок;
- сплата заборгованості зі сплати податку на прибуток відбулася лише у день отримання платником відшкодування з ПДВ – 26.05.2023 (відшкодування у сумі 108 112 316,55 грн).
Платник сам себе «підставив»
Верховний Суд (далі – ВС) відхилив доводи скаржника виходячи з наступного.
ВС вказав, що обставини, викликані воєнними діями, безумовно негативно вплинули на діяльність та економічну спроможність платника. Разом з тим:
ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні підприємство, яке посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинно довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
ВС проаналізував вимоги статей 109, 112, 124 ПКУ та дійшов висновку, що:
Особа вважається винною, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Натомість, судами було констатовано наявність у бездіяльності позивача умислу, з огляду на те, що, маючи на банківських рахунках грошові кошти, які кратно перевищували суму податкового боргу (зокрема, надходження авансів у сумі 458,6 млн грн проти боргу в 39,7 млн грн), позивач свідомо не спрямовував їх на сплату податку на прибуток, надаючи перевагу іншим господарським витратам.
Така модель поведінки платника податків, за якої він, за наявності реального фінансового ресурсу, самостійно визначає пріоритетність інших платежів над безумовним обов`язком перед бюджетом, повністю відповідає критеріям умисного діяння
Зміна напряму бюджетного відшкодування ПДВ – чітко регламентована
Оцінюючи аргументи позивача щодо намагань врегулювати питання погашення податкового боргу шляхом зміни напряму бюджетного відшкодування ПДВ, які, на його переконання, свідчать про намір вчасно виконати зобов`язання та спростовують наявність умислу на ухилення від сплати податків, ВС вказав на таке.
Процедура зміни напряму узгодженого бюджетного відшкодування чітко регламентована пунктом 200.12 ПКУ та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Мінфіну від 28.01.2016 №21.
Зокрема, реалізація права на зміну напряму відшкодування вимагає від платника подання відповідної заяви за суворо встановленою формою
Позивач дійсно звертався до органу ДПС з листом про зарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок погашення боргу з податку на прибуток, проте податковим органом було відмовлено у зміні напряму відшкодування через недотримання позивачем встановленої законом форми та порядку подання такої заяви.
Отже, виходячи з висновків ВС, підставою для відмови у задоволені позову платника податків стали:
- форс-мажорні обставини не були підтверджені саме для даного конкретного випадку;
- платник мав обігові кошти у сумі, достатній для сплати податку;
- бюджетне відшкодування з ПДВ не може зараховуватися в рахунок погашення боргу з податку на прибуток, особливо, якщо платник не дотримався порядку для такого зарахування.
У цій справі ВС підкреслив, що воєнний стан, сам по собі, без додаткових негативних для платника податків обставин, не звільняє від обов'язку вчасно перераховувати податки.
Джерело: постанова ВС від 18.03.2026 у справі №160/25209/24
Читайте більше:
КАС ВС оприлюднив огляд практики за лютий 2026 року
ВС захистив добросовісного платника: ключові аргументи
ВС про поновлення податкових перевірок після мораторію
Забезпечення позову: що це та як працює в адміністративному судочинстві
Судова справа: чи потрібно ФОП застосовувати РРО при доставці «Новою Поштою»
