Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду (далі – ВС) у постанові від 02.02.2026 у справі №716/1842/24 дійшов наступного висновку:
Правопорядок виключає застосування позовної давності до вимог про повернення банківського вкладу з метою забезпечення його збереження та довіри до банківської системи. Такий захист поширюється на будь-які вимоги щодо видачі вкладу, а також на вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат як складових грошового зобов’язання.
У справі, що переглядалася, позивачка просила стягнути з банку:
- суму банківського вкладу;
- 3% річних;
- інфляційні втрати.
Вона зазначала, що уклала з банком депозитний договір і протягом кількох років поповнювала рахунок. Звертала увагу на те, що банк відмовився повертати кошти, посилаючись на нібито відсутність договору. Позивачка стверджувала, що під час проведеного банком внутрішнього службового розслідування та порушеного за заявою банку кримінального провадження було підтверджено факт незаконного привласнення працівником банку грошових коштів, в тому числі суми вкладів позивачки.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка підтвердила факт укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок, а тому між сторонами виникли договірні відносини, за якими банк зобов’язався повернути кошти і сплатити відсотки, проте цих зобов’язань не виконав.
Суди відхилили доводи відповідача про наявність підстав для застосування позовної давності до вимог позивачки, зазначивши, що позовна давність не поширюється на вимоги вкладника банку про повернення вкладу і пов’язані з ними вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, пред’явлені в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Залишаючи без змін оскаржувані відповідачем судові рішення, ВС зазначив, що позивачка підтвердила, а відповідач не спростував факту укладення договору банківського вкладу та подальшого внесення коштів на депозитний рахунок, у зв’язку з чим суди зробили правильний висновок, що між сторонами виникли договірні відносини на основі договору банківського вкладу, зобов’язання за яким банком не виконані.
ВС звернув увагу на те, що спеціальний правовий режим захисту вимог вкладника поширюється на будь-яку його вимогу щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від:
- обраного ним способу захисту прав;
- підстав пред’явлення такої вимоги;
- розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку;
- відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом;
- недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
ВС також акцентував, що на вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, які нараховані й заявлені внаслідок невиконання грошового зобов’язання про видачу вкладу, позовна давність також не поширюється, оскільки:
інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов’язання.
Джерело: Судова влада України
Читайте більше:
Ключові рішення Великої Палати ВС за листопад-грудень 2025 року
ВС: виправлення описок у судових рішеннях не може змінювати їх зміст
Невиплата за судовим рішенням не гарантує відшкодування упущеної вигоди
ВС: право на оскарження окремої ухвали має лише особа, якої вона стосується
Не назва посади, а функції: коли договір про повну матеріальну відповідальність є законним
