Платник податків (позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень. Позивач зазначив про безпідставність висновків акта перевірки та невідповідність цих висновків фактичним обставинам справи.
На переконання платника, він не отримував від Компанії дивідендів у сумі 200000 доларів США, а протоколи зборів акціонерів є лише наміром перерахувати дивіденди і не свідчать про дійсне здійснення йому перерахування коштів, не є первинними документами в підтвердження отримання ним прибутку. Належні йому кошти було зараховано в якості погашення позики, отриманої раніше у Компанії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд (далі – ВС) проаналізував приписи пп.14.1.49, пп.14.1.55, статті.162, 163, 164,167 п.170.11 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та дійшов висновку, що дивіденди, отримані від іноземної компанії фізичною особою, підлягають оподаткуванню і таке отримання дивідендів повинне бути підтверджено належними первинними документами.
Також ВС проаналізував приписи Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вказав:
право на відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Судами було встановлено, що позивач не отримував прибуток у 2014 році у вигляді дивідендів від Компанії, кошти у вигляді нерозподіленого прибутку - дивідендів фактично не були виплачені платникові податків , а були зараховані як погашення позики, виданої раніше Компанією, в матеріалах справи відсутні первинні документи в підтвердження отримання позивачем прибутку.
Отже, фактично ВС було встановлено, що протоколи зборів акціонерів є лише наміром перерахувати дивіденди і не є первинними документами в підтвердження отримання акціонером прибутку та не свідчать про дійсне здійснення перерахування коштів акціонеру.
За таких умов, нарахування дивідендів, які у подальшому не було виплачено фізичній особі, а використано в рахунок погашення її позики, не спричиняють обов’язку сплачувати податки та подавати податкову звітність за цією операцією.