- Що таке акцизний склад
- Щодо поняття «не акцизний склад»
- Щодо загальних обсягів пального, отриманих суб’єктом господарювання
- Щодо ємностей для пального
- Щодо документального підтвердження схеми руху пального
Що таке акцизний склад
Податковий кодекс визначає, що акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (пп. «б» п. 14.1.6 ст. 14 ПКУ).
Не є акцизним складом приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати усі акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (пп. 230.1.2. ПКУ).
Нормами п. 128-1.2 ПКУ передбачена відповідальність за відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку – розпорядником акцизного складу, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.
Для того, щоб визначитися, чи є потреба у реєстрації акцизного складу в тій чи іншій ситуації, слід керуватися правовими висновками Верховного Суду, який неодноразово розглядав спори між платниками податків та ДПС стосовно даного питання.
Щодо поняття «не акцизний склад»
У справі №160/15431/21 (постанова від 17.08.2023) Верховний Суд зробив такий висновок щодо застосування норми підпункту 14.1.6 ст. 14 ПК України: «…передбачений цією нормою виняток застосовується при сукупності умов, а саме:
1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів;
2) суб’єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів;
3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб’єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом.
Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб’єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов’язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов’язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній.
Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов’язкових умов, передбачена абзацом шостим пп. 14.1.6 ПКУ, він зобов’язаний здійснити реєстрацію акцизного складу».
Щодо загальних обсягів пального, отриманих суб’єктом господарювання
У справі № 420/4383/23 (постанова від 11.10.2023) Верховний Суд зазначив, що конструкція п. «б» пп. 14.1.6 ПКУ пов’язує умову отримання протягом календарного року пального в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів, саме з суб’єктом господарювання, а не з місцем зберігання пального.
Отже, обсяг отриманого суб’єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального. Якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 кубічних метрів, то такий суб’єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.
Щодо ємностей для пального
У справі №160/8390/22 (постанова від 12.03.2024) Верховний Суд звертає увагу на те, що, при визначенні приміщення або території акцизним складом, необхідно враховувати, зокрема, загальну місткість розташованих у певному приміщенні або на певній території ємностей, які використовуються для навантаження-розвантаження і зберігання пального, та обсяг пального отриманого суб’єктом господарювання протягом календарного року.
Суд зробив висновок, що позивач був розпорядником акцизного складу, адже мав територію з ємністю для зберігання пального та протягом календарного року отримав (придбав) пальне в обсягах, що перевищують 10000 кубічних метрів.
Посилання позивача на те, що на території наявні ємності, загальна місткість яких не перевищує 200 кубічних метрів, колегія суддів не прийняла до уваги, оскільки це лише одна з декількох умов пункту «б» підпункту 14.1.6 ПКУ, яка сама по собі не вказує на те, що приміщення або територія, на якій розташовані ємності, не є акцизним складом.
Щодо документального підтвердження схеми руху пального
У рамках справи №420/4383/23 (постанова від 11.10.2023) Верховний Суд розглядав ситуацію зі схемою руху активів «акцизний склад-пересувний – акцизний склад-пересувний». Тобто постачальник отримував паливо в цистерни і доставляв його покупцю, не завозячи на власний склад. У даному випадку Суд звернув увагу на те, що позивачем не було надано належного документального підтвердження такої схеми руху:
…контрагентами - постачальниками пального на адресу Позивача, як на платника акцизного податку реєструюся акцизні накладні переміщення пального з акцизного складу пересувного до акцизного складу пересувного, що не передбачає адресу місця розвантаження пального. Позивач до перевірки не надала первинні документи у повному обсязі, які є предметом перевірки а саме: супровідні документи, які свідчать про отримання пального з зазначенням місця розвантаження пального (ТТН, накладні, тощо).
Важливо наголосити, що до вказаних документів Суд відносить:
- акти прийому-передачі пального,
- акти списання пального (за напрямками використання);
- перелік обладнань, устаткувань, машин та механізмів, які використовувались у вказаному періоді (з визначенням власних та орендованих);
- наказ відповідно до якого встановлено норми списання пального з урахуванням характеристик засобів, які використовуються у діяльності підприємства (з наданням копій документів на обладнання, устаткування машин та механізмів тощо);
- акти інвентаризації пального, передбачені вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженої наказом від 20.05.2008 №281/171/578/155.
Отже, невідповідність принаймні одному критерію пп. 14.1.6 ПКУ гарантовано призведе до визнання приміщення чи території акцизним складом та накладення штрафу контролюючим органом за результатами фактичної перевірки. А от, чи вдасться підприємцю відстояти власну позицію в суді – залежатиме від документального оформлення господарських операцій.
Тому, з метою уникнення порушень податкового законодавства, та, як наслідок, значних донарахувань, рекомендуємо ретельно підходити до даного питання, заздалегідь оформлювати необхідні документи та, за необхідності, звертатись за кваліфікованою допомогою податкових адвокатів.
Олексій НЕКРАСОВ, партнер АФ PRAGNUM
Олена МІЧУРІНА, старший юрист АФ PRAGNUM
