Закриття звітного періоду: алгоритм дій перед поданням річної звітності

1. Етап 1. Перевірка первинних документів
2. Етап 2. Нарахування доходів і витрат
3. Етап 3. Інвентаризація запасів, активів та інших цінностей
4. Етап 4. Створення забезпечень і резервів
5. Етап 5. Аналіз оборотно-сальдової відомості
6. Етап 6. Визначення податку на прибуток
7. Етап 7. Звірка і списання доходів і витрат
8. Етап 8. Визначення фінансового результату
9. Етап 9. Списання суми дооцінок до нерозподіленого прибутку
10. Етап 10. Створення резервного капіталу
11. Етап 11. Упорядкування використаного прибутку
12. Висновки

Етап 1. Перевірка первинних документів

Починаємо з перевірки первинних документів – послуги, роботи, товари чи матеріали мають бути документально підтверджені (наприклад, акт наданих послуг або накладна). Перший крок – це зібрати всю первинну документацію за рік та перевірити її за суттю і за формою.

Перевірка по суті означає, що вид операції має відповідати типу документа. Якщо це роботи чи послуги – повинен бути акт виконаних робіт або наданих послуг. Якщо це товарно-матеріальні цінності – потрібна накладна.

Трапляються змішані випадки, коли один документ містить елементи і накладної, і послуг. Наприклад, заправка тонера: у документі може бути зазначено сам тонер, але фактично це послуга, і оприбутковувати матеріали не потрібно. Те саме – під час ремонту авто: у документі може бути список використаних матеріалів і водночас зазначено надану послугу техогляду. За суттю це також послуги, тож додаткового оприбуткування запасів не проводять.

Перевірка по формі передбачає контроль обов’язкових реквізитів первинних документів, передусім для значних сум. Межу суттєвості кожне підприємство визначає самостійно. Якщо документ перевищує встановлений поріг – обов’язково перевіряємо всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон про бухоблік).

Далі важливо переконатися, що документи проведені в правильних звітних періодах, особливо на межі грудня та січня: грудневі операції мають потрапити до грудня, січневі – до січня.

І останнє в цьому блоці – оцінка правильності віднесення витрат і активів на відповідні рахунки. Під час річного закриття потрібно перевірити, чи всі операції було класифіковано правильно.

Етап 2. Нарахування доходів і витрат

Наступний етап річного закриття – нарахування доходів і витрат, що виникають із договірних відносин та внутрішніх операцій. Важливо правильно визнавати доходи і витрати, зокрема з договорів (депозити з відсотками, кредити, оренда) і нараховувати в тому періоді, коли вони фактично виникли, а не коли отримали грошовий потік.

Наприклад, якщо депозитний договір передбачає нарахування відсотків, виплата яких відбувається наступного місяця або в кінці дії депозиту, то важливо нараховувати доходи в правильному періоді. Отже, за грудень 2025 року депозитні відсотки надійдуть 3 січня. Якщо зробити проводку 3 січня (Дебет 311 – Кредит 732), це буде неправильно. Правильний варіант: у грудні нарахувати «Відсотки до одержання» Дебет 37 – Кредит 732, а коли гроші надійдуть у січні – Дебет 311 – Кредит 37.

Аналогічна ситуація з доходами і витратами може виникати з кредитних договорів (нарахування відсотків), а якщо відсотки прив’язані до валюти – виникають ще й курсові різниці. Тому важливо нараховувати їх у періоді, коли вони фактично виникли.

Вхідні та вихідні операції завжди документуються первинними документами, обов’язкові реквізити яких передбачені статтею 9 Закону про бухоблік. Проблеми з правильним відображенням доходів і витрат можуть виникати, якщо підприємства не складають акти на оренду приміщень. Для бухгалтерського обліку акт дозволяє визначити, за який період і в якій сумі виникли доходи та витрати.

Для внутрішніх операцій, таких як нарахування амортизації або курсових різниць, первинних документів зазвичай немає. Але під час перевірок саме тут часто виявляють порушення. Вихід із ситуації – друкувати облікові регістри та додавати бухгалтерську довідку. Це допомагає захистити витрати перед контролюючими органами.

Етап 3. Інвентаризація запасів, активів та інших цінностей

Наступний обов’язковий етап перед складанням річної фінансової звітності – інвентаризація запасів, активів та інших цінностей. Це вимога законодавства, і її результати мають бути правильно відображені в обліку. За підсумками інвентаризації можливі три типові ситуації:

1. Облікова програма показує наявність активів, яких насправді немає. У такому разі підприємство стикається зі списанням нестач. Важливо не тільки відобразити їх у бухобліку, а й визначити причини та відповідальних, а також оцінити податкові наслідки.
2. Фактично виявлено більше активів, ніж зазначено в обліку. Такі надлишки можуть виникнути по-різному: щось перенесли з дому, знайшли, придбали за готівку тощо. Потрібно ухвалити рішення, як правильно оприбуткувати ці активи, а також зважити можливі податкові наслідки їх визнання.
3. Факт збігається з обліком. Ідеальна відповідність часто свідчить про те, що інвентаризація фактично не проводилася або була формальною. Якщо ж у вас справді «ідеальна картина», це радше виняток, ніж правило.

Зверніть увагу на оформлення інвентаризації. Перед її проведенням обов’язково має бути підписаний наказ про інвентаризацію, а за результатами – інвентаризаційні описи. також належно оформлені та підписані

Етап 4. Створення забезпечень і резервів

Переходимо до наступного етапу: створення забезпечень і резервів.

Спершу нагадаємо, хто має право не створювати забезпечення та резерви. Пункт 7 розд. I НП(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність», затвердженого наказом Мінфіну від 25.02.2000 №39 (далі – НП(С)БО 25), звільняє від обов’язку формувати резерви лише дві категорії підприємств, визначені в пп. 2 п. 2 цього ж розділу:

1. Мікропідприємства

Юридичні особи, які відповідають щонайменше двом із трьох критеріїв (ст. 2 Закону про бухоблік):

1. балансова вартість активів – до 350 тис. євро;
2. чистий дохід – до 700 тис. євро;
3. середня кількість працівників – до 10 осіб.

2. Непідприємницькі товариства зокрема неприбуткові організації. Організації, для яких отримання прибутку не є основною метою діяльності.

Мікропідприємства та непідприємницькі товариства, що застосовують НП(С)БО 25, можуть:

1. не створювати забезпечення майбутніх витрат і платежів (відпустки, гарантійні зобов’язання тощо), а визнавати витрати у періоді їх фактичного нарахування;
2. відображати дебіторську заборгованість за номінальною сумою, без формування резерву сумнівних боргів.

Однак скористатися цим правом можна лише за умови, що відповідне рішення закріплено в наказі про облікову політику.

Якщо такого запису немає – резерви потрібно формувати на загальних підставах.

Ігнорування створення резервів несе серйозні ризики

Ризик 1. Витрати у неправильному періоді

Приклад: працівник звільняється у грудні, і в цей момент ви нараховуєте компенсацію за невикористану відпустку. Тоді проводка буде:

1. Дт 92 – Кт 661/651 на суму компенсації.

Якщо резервів ви не створювали, витрати «ляжуть» у грудень. Але якщо резерв був розрахований правильно – витрати розподілялися б щомісяця протягом року, адже щомісяця працівник заробляв мінімум 2 дні відпустки.

Для платників податку на прибуток це вже підстава для зауваження: у грудні – завищені витрати, у попередніх періодах – занизькі (хоча це «пробачать», але факт порушення лишається).

Ризик 2. Неправильне застосування різниць у податку на прибуток

Помилки із забезпеченнями автоматично ведуть до неправильного заповнення додатка РІ: збільшувальні та зменшувальні різниці будуть застосовані некоректно. Це типова претензія під час податкових перевірок.

Етап 5. Аналіз оборотно-сальдової відомості

Наступний етап – аналіз оборотно‑сальдової відомості та закриття рахунків. Для цього наприкінці року створюємо оборотку і послідовно перевіряємо всі рахунки. Кожен рахунок потрібно уважно проаналізувати, щоб усі тимчасові та постійні залишки відповідали реальному стану справ і були правильно відображені у фінансовій звітності. Наприклад, варто перевірити:

1. рахунок 10 «Основні засоби». Залежить від того, чи підприємство малодохідник чи високодохідник. Для основних засобів застосовується вартісний критерій 20 000 грн. Перевіряємо, чи не потрапило на рахунок щось менше за 20 000, щоб уникнути помилок;
2. рахунок 15 «Капітальні інвестиції» Якщо на рахунку висить значна сума, можливо забули ввести активи в експлуатацію. Перевіряємо, чи всі об’єкти введені в експлуатацію, відповідно до оформлених наказів. Амортизацію нараховуємо лише після введення в експлуатацію;
3. рахунок 112 «Малоцінні та необоротні матеріальні активи». Перевіряємо метод амортизації та нарахований знос. Якщо знос складає 100%, то сума за кредитовим рахунком 132 має відповідати сумі по дебету 112. Якщо це не так – потрібно з’ясувати причину;
4. рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» і 23 «Виробництво» Контролюємо правильність списання і перевіряємо сальдо на рахунках;
5. субрахунок 286 «Вибуття основних засобів»: перевіряємо правильність нарахування ПДВ. Мінімальна база ПДВ = залишкова вартість на перше число місяця вибуття;
6. рахунок 311 «Рахунки в банках»: Звіряємо залишки банківських виписок на кінець року;
7. рахунок 312. «Рахунок в іноземний валюті» Обов’язково перевіряємо, чи курси валют були завантажені правильно: автоматично з довідника, на останнє число місяця та на дату здійснення операцій;
8. субрахунок «Спеціальні рахунки в національній валюті» 315 – електронний рахунок, який використовується для обліку коштів, що знаходяться на рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, відкритому платнику в Казначействі. Звіряємо залишок субрахунку 315 з даними СЕА ПДВ. Якщо цього не зробити, у балансі може з’явитися некоректна сума на спецрахунку, що призведе до розбіжностей між бухобліком та даними Казначейства і ДПС і стане підставою для зауважень під час перевірок чи складання звітності;
9. субрахунок «Спеціальні рахунки в іноземній валюті» 316 – це транзитний рахунок, сальдо має дорівнювати нулю. Якщо є залишок на Рахунку 316, то потрібно перевірити причини (комісії банку, помилкові проведення, хронологія операцій), і з’ясувати деталі залишків інакше виникають курсові різниці і штучні доходи та витрати;
10. рахунки 333, 334 «Грошові кошти в дорозі» – це тимчасові рахунки сальдо на них на кінець року також повинно дорівнювати нулю;
11. рахунок 36 «Дебіторська заборгованість». Якщо є дебіторська заборгованість то перевіряємо створення резерву сумнівних боргів. Він не може бути більшим, ніж сума відображеної дебіторської заборгованості за рахунком 36.
12. рахунок 377 «Позики». Аналізуємо наявність зайвих сум або помилкових проведень;
13. рахунок 38 «Резерви сумнівних боргів». Перевіряємо, чи були створені резерви під дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом. Можливо, частина боргів уже сплачена, і резерви потрібно коригувати. Перевіряємо сальдо на початок і на кінець року. Сальдо не має перевищувати суму дебіторки. Якщо хтось із боржників вже сплатив борг, це потрібно відобразити проводкою: Дебет 38 – Кредит 719 або сторно Дебет 944 – Кредит 38;
14. рахунки 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» та 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». Щоб проаналізувати ці рахунки, потрібно дивитися «Розгорнуте сальдо». Так аналізуємо дебетове сальдо Рахунку 362 і кредитове сальдо рахунку 632. По кожному контрагенту перевіряємо закриття розрахунків по договорах, врахування комісій банку, правильне відображення курсових різниць. Для нерезидентів: списання дебіторки до спливу строку давності може вважатися безоплатним наданням послуг, що створює податкові зобов’язання;
15. субрахунок 641 – для податків (з відкриттям окремих аналітичних рахунків) та Субрахунок 642 – для зборів та інших обов’язкових платежів (також з окремими аналітиками під кожний збір). Потрібно переконатися, що всі податки та обов’язкові платежі нараховані повністю і коректно віднесені на витрати. Загальне правило таке: податки, збори та інші обов’язкові платежі включають до адміністративних витрат і відображають на рахунку 92 (п. 18 НП(С)БО 16 «Витрати»). Якщо ж податки безпосередньо пов’язані зі збутом продукції – їх можна відносити до витрат на збут (Дебет 93). Крім того, у випадках, коли це можливо, податки і збори можуть включатися до виробничої собівартості продукції, робіт і послуг (Дебет 23, 91);
16. рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» На рахунку ведеться облік операцій, як не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунку 68: позики, поворотна фіндопомогу та інші розрахунки за операціями некомерційного характеру. Потрібно проаналізувати і перевірити кожну суму.

Етап 6. Визначення податку на прибуток

Щоб правильно визначити податок на прибуток у бухгалтерському обліку, підприємство має обчислити відстрочені податки – відстрочені податкові активи ВПА та відстрочені податкові зобов’язання ВПЗ. Це роблять усі платники податку на прибуток, за винятком окремих категорій.

Хто НЕ рахує відстрочені податки:

1. Єдиноподатники – адже вони не сплачують податок на прибуток.
2. Платники податку на прибуток, які одночасно:
3. складають фінансову звітність за МСФЗ, і
4. застосовують НП(С)БО 25.

Хто має розраховувати витрати (дохід) з податку на прибуток із урахуванням ВПА/ВПЗ:

1. високодохідники, які не застосовують НП(С)БО 25;
2. малодохідники, які добровільно визначають об’єкт оподаткування з урахуванням усіх коригувань за ПКУ.

При цьому навіть малодохідники, які не користуються НП(С)БО 25, можуть створювати ВПА, зокрема через податкові збитки минулих років (п. 8 НП(С)БО 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2000 №353; далі – НП(С)БО 17).

У річній звітності підприємство зобов’язане:

1. перерахувати ВПЗ і ВПА за даними звітного року;
2. визначити витрати (дохід) з податку на прибуток з урахуванням їх змін.

Згідно з п. 3 НП(С)БО 17:

Бухгалтерські витрати (дохід) з податку на прибуток = Поточний податок на прибуток + зміна ВПЗ – зміна ВПА.

Поточний податок на прибуток – це зобов’язання, визначене за правилами ПКУ.

У декларації за 2025 рік це – показник рядка 06.

Зміна ВПЗ = сальдо Кредит 54 на 31.12.2025 – сальдо Кредит 54 на 01.01.2025.

Зверніть увагу, що не кожне ВПЗ входить у розрахунок витрат/доходу. Наприклад, ВПЗ, нараховані при дооцінці необоротних активів, відносять на капітал (Дебет 411/412 – Кредит 54), і на фінрезультат вони не впливають.

Зміна ВПА = сальдо Дебет 17 на 31.12.2025 – сальдо Дебет 17 на 01.01.2025.

Якщо результат розрахунку позитивний – визнаються витрати з податку на прибуток (Дебет 98).

Якщо результат негативний – відображається дохід (Кредит 98).

Етап 7. Звірка і списання доходів і витрат

Після звірки активів, зобов’язань та технічних рахунків переходимо до аналізу доходів і витрат. На цьому етапі важливо переконатися, що всі операції потрапили у правильний період, а рахунки закриті коректно. Однією з найбільш неприємних ситуацій при самоперевірці є виявлення на початок року незакритого сьомого або дев’ятого класу.

Це свідчить про те, що у минулому році бухгалтер закрив період, але забув встановити дату заборони змін, і внаслідок цього хтось зі співробітників, проводячи первинний документ, випадково відніс його на минулий рік.

Наслідки дуже неприємні, адже порушується структура фінансового результату. Необхідно знайти документ, який був проведений заднім числом і перепровести всі залишки та перевірити відповідність обліку. Це трудомістко, але виправити можна – головне, знайти джерело помилки.

Для підприємств із виробництвом чи роботами перевіряємо:

1. чи коректно налаштована база розподілу загальновиробничих витрат;
2. чи змінювали показник нормальної потужності щомісяця (він може змінюватися, сама база – ні).

Далі оцінюємо адміністративні та збутові витрати – заходимо в обороти, дивимося суттєві суми та перевіряємо, чи відповідають вони економічній суті придбань.

Після закриття всіх рахунків ще раз звіряємо доходи та відповідні витрати, пам’ятаючи основне правило:

1. Собівартість відображається в тому періоді, коли відображений пов’язаний з нею дохід.
2. Витрати періоду (92, 93, 94) включаються до звіту лише в тому періоді, у якому вони фактично виникли й були нараховані.

Межа суттєвості також може допомогти – якщо помилка потрапляє у межі встановленого порогу, її вплив може бути несуттєвим для звітності.

В останньому місяці року потрібно обов’язково закрити сальдо рахунків доходів і витрат, щоб відобразити фінансовий результат на рахунку 79. Облікова політика підприємства визначає, як часто це робиться: щомісяця, щокварталу або раз на рік. Якщо політика передбачає одноразове підбиття підсумків за рік, то одним із фінальних записів грудня буде списання всіх накопичених доходів і витрат на рахунок фінансового результату.

Облік фінансового результату ведеться за субрахунками 791, 792, 793.

Списання доходів від операційної, фінансової та іншої діяльності на фінрезультат

Дт 70, 71, 72, 73, 74 → Кт 791, 792, 793, де

1. кредит рахунка 79 відображає закриття рахунків доходів;
2. дебет рахунків 70–74 списує доходи на рахунок фінансового результату

Списання витрат від операційної, фінансової та іншої діяльності на фінрезультат

Дт 791, 792, 793 → Кт 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, де

1. дебет рахунка 79 використовується для закриття рахунків витрат.

Після цього зіставляють дебетові і кредитові обороти за субрахунками, щоб визначити сальдо за кожним з них:

1. дебетове сальдо на 31 грудня свідчить про збитковість відповідного виду діяльності;
2. кредитове сальдо на ту ж дату показує прибутковість підприємства у звітному періоді.

Аналізуємо події після балансу – це події, що сталися після 31 грудня і до 28 лютого, але можуть впливати на дані фінансової звітності станом на 31 грудня.

Наприклад, якщо на 31 грудня ви створили резерв сумнівних боргів (Дебет 944 – Кредит 38). Якщо боржник 12 лютого погасив заборгованість (Дебет 311 – Кредит 36), це підстава для коригування створеного резерву, адже подія уточнює обставини, що існували на момент балансу.

Етап 8. Визначення фінансового результату

Після закриття рахунків доходів і витрат наступним кроком є визначення фінансового результату підприємства за звітний період. Це дозволяє перенести підсумковий прибуток або збиток на рахунок нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) і підготувати фінансову звітність до остаточного складання. Далі розглянемо, як правильно здійснюють закриття рахунка 79 та відображення фінрезультату в обліку.

Сальдо, накопичене на субрахунках 791, 792 і 793, списують на рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)». Законодавством не встановлено суворої періодичності такого списання. Зазвичай:

1. більшість підприємств закривають рахунок 79 один раз на рік перед складанням річної фінансової звітності;
2. водночас дозволено проводити закриття і щокварталу, або навіть щомісяця.

Отже, для всіх підприємств одним із фінальних записів у грудні є списання сальдо субрахунків рахунка 79. Правила списання наступні:

1. Прибуток від операційної, фінансової та іншої діяльності (кредитове сальдо субрахунків 791–793) збільшує нерозподілений прибуток або зменшує непокритий збиток:
2. списано прибуток від операційної, фінансової та іншої діяльності на збільшення нерозподіленого прибутку (зменшення непокритого збитку);
3. Дт 791, 792, 793 → Кт 441 (442).
4. Збиток від операційної, фінансової та іншої діяльності спрямовують на зменшення нерозподіленого прибутку або збільшення непокритого збитку:
5. списано збиток від операційної, фінансової та іншої діяльності у зменшення нерозподіленого прибутку (збільшення непокритого збитку);
6. Дт 441 (442) → Кт 791, 792, 793.

Етап 9. Списання суми дооцінок до нерозподіленого прибутку

Відповідно до пп. 19, 20 НП(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92 (далі – НП(С)БО 7), та пп. 22, 23 НП(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Мінфіну від 18.10.1999 №242 (далі – НП(С)БО 8), результати першої дооцінки ОЗ і НМА, а також сума перевищення попередніх дооцінок над неперекритими уцінками включаються до капіталу у дооцінках за проводкою: Дт 10, 11, 12 – Кт 411 (412).

У подальшому залишок на субрахунку 411 (412) поступово переносять до нерозподіленого прибутку, одночасно зменшуючи капітал у дооцінках (п. 21 НП(С)БО 7, п. 24 НП(С)БО 8).

Першим кроком здійснюється списання суми дооцінки основних засобів або нематеріальних активів – тобто тієї частини, яка перевищує попередні уцінки. Для цього використовується проводка: Дебет 411 (412) – Кредит 441 (442).

Другим етапом коригують раніше нараховані відстрочені податкові зобов’язання, що виникли під час проведення дооцінки. У цьому випадку застосовують проводку:

Дебет 54 – Кредит 411 (412).

Періодичність такого перенесення визначається наказом про облікову політику підприємства. Це може бути:

1. щорічне, щомісячне або щоквартальне списання пропорційно нарахованій амортизації;
2. списання у момент вибуття переоціненого об’єкта ОЗ або НМА.

Таким чином, у грудні звітного року проводка виконується всіма підприємствами, крім тих, хто списує суму дооцінки лише під час вибуття активу. Розмір списання залежить від обраного варіанту:

1. якщо політика передбачає щорічне списання, сума дорівнює річній амортизації переоцінених активів;
2. при щомісячному або щоквартальному підході – списання відповідає амортизації за відповідний період.

Етап 10. Створення резервного капіталу

Резервний капітал ТОВ та ТДВ сьогодні може створюватися виключно за рішенням загальних зборів. Водночас він стає обов’язковим, якщо учасники вирішують викупити частку у статутному капіталі для подальшого продажу – у такому разі резерв має відповідати ціні викупу й не може використовуватися для виплат учасникам. На цьому перелік обов’язкових випадків для ТОВ наразі вичерпується.

Для акціонерних товариств правила жорсткіші. Відповідно до Закону України від 27.07.2022 №2465-IX «Про акціонерні товариства» (далі – Закон №2465) вони повинні мати резервний капітал для виплати дивідендів за привілейованими акціями, а також можуть формувати його для інших цілей, визначених загальними зборами. Додатково резерв необхідно створювати й у разі викупу власних акцій без зменшення статутного капіталу – на суму їх номінальної вартості. Ці кошти не розподіляються між акціонерами та використовуються виключно для підвищення номіналу акцій, а порядок формування відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №2465 визначається статутом товариства.

Нарахування резервного капіталу відображається проведенням: Дт 443 – Кт 43.

Етап 11. Упорядкування використаного прибутку

Перед тим як переходити до фінальної підготовки річної звітності, важливо правильно завершити всі внутрішні облікові розрахунки. Один із ключових кроків – упорядкувати використаний протягом року прибуток і привести у відповідність показники рахунку 44.

Сальдо субрахунку 443 потрібно обнулити, якщо протягом року прибуток використовували, зокрема, для виплати дивідендів учасникам (Дт 443 – Кт 671), формування або поповнення резервного капіталу (Дт 443 – Кт 43) чи збільшення статутного капіталу (Дт 443 – Кт 401).

Щоб обнулити залишок за Дт 443, суму такого використаного прибутку списують: або зменшуючи нерозподілений прибуток (Дт 441 – Кт 443), або збільшуючи непокритий збиток (Дт 442 – Кт 443).

Потрібно також згорнути залишки на субрахунках 441 і 442, залишивши сальдо лише на одному з них.

Після того як використаний за рік прибуток буде списано проведенням Дт 441 (442) – Кт 443, і після визначення остаточного сальдо на одному з цих субрахунків, ви отримаєте фінальну величину нерозподіленого прибутку або непокритого збитку за всі роки. Це кредитове чи дебетове сальдо рахунка 44, яке й відображають у рядку 1420 Балансу (у дужках, якщо це сума непокритого збитку).

І наостанок – не забутьте зафіксувати дату «заборони» змін у бухгалтерському обліку, роздрукувати облікові регістри: це гарантує, що в наступному періоді нічого не зміниться випадково або навмисне

Це завершальний етап підготовки обліку перед складанням фінзвітності за 2025 рік: коли всі господарські операції вже відображені, закриття року дозволяє побачити реальний фінансовий результат підприємства і перейти безпосередньо до заповнення форм звітності.

Висновки

Найкритичнішими етапами річного закриття залишаються коректне формування фінансового результату та правильне визначення податку на прибуток.

1. Важливо впевнитися, що всі доходи та витрати віднесені саме до того періоду, у якому вони виникли: перевірені дати первинних документів, відсутні «перехідні» суми, правильно проведені курсові різниці. Помилка на цьому кроці автоматично спотворює фінрезультат і створює ризики для всіх наступних показників.
2. Значну роль відіграє коректний розрахунок податку на прибуток: від перегляду податкових різниць і коректного застосування різниці за резервами до обов’язкового аналізу відстрочених податкових активів і зобов’язань. Саме останні часто ігнорують, через що підприємства отримують викривлені показники та претензії від контролюючих органів.
3. Важливим етапом є аналіз оборотно-сальдової відомості та закриття рахунків, щоб усі залишки відповідали реальному стану справ.
4. Витрати (дохід) з податку на прибуток визначають шляхом додавання до поточного податку зміни ВПЗ і віднімання зміни ВПА за звітний період.
5. Сальдо рахунків доходів (70–74) і витрат (90–98) у грудні списують на рахунки фінансового результату (791–793).
6. Накопичене на субрахунках 791–793 сальдо списують на рахунок 44: прибуток збільшує нерозподілений прибуток (зменшує непокритий збиток), збиток – зменшує нерозподілений прибуток (збільшує непокритий збиток).
7. Суми перевищення попередніх дооцінок основних засобів та нематеріальних активів, що обліковуються у складі капіталу в дооцінках, переносять до нерозподіленого прибутку (Дт 411, 412 – Кт 441, 442).
8. Резервний капітал ТОВ формують за рішенням загальних зборів учасників (Дт 443 – Кт 43).
9. Після списання використаного прибутку та закриття субрахунку 443 остаточне сальдо за Кт 441 / Дт 442 відображає нерозподілений прибуток або непокритий збиток (у дужках) у рядку 1420 Балансу.
10. Зафіксуйте дату, після якої зміни в обліку заборонені, і роздрукуйте регістри – це вбереже дані від випадкових чи навмисних правок у наступному періоді.

Олена АФОНІНА, консультант з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, головна редакторка 7eminar

Шаблони та зразки документів:

Бухгалтерська довідка

Наказ про проведення інвентаризації

Інвентаризаційний опис запасів (наказ № 572)

Наказ про облікову політику неприбуткової організації

Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей

Читайте більше:

Річна фінансова звітність за 2025 рік: загальні правила

Військовий облік: річний аудит для підприємства до 1 січня

ФОП 2025: 7 кроків, щоб закрити рік без податкових сюрпризів

Інвентаризація: від загальних положень до практичних ситуацій

Успішне закриття 2025 року та підготовка до 2026-го: підбірка матеріалів від 7eminar